Для бодгісатв, що прагнуть втіхи доброчестя, всі кривдники – дорогоцінний скарб. Тож не тримаючи обра́зи ні на кого і непоко́ю не піддаючись, плекай в собі терпіння – так практикують бодгісатви.
37 Практик Бодгісатв
Я дуже рекомендую всім моїм учням особливо ретельно вивчати і осмислювати 37 Практик Бодхісатв . Цей текст – не що інше, як мій заступник. Це – основна порада з глибини мого серця, яку я даю своїм учням. Якщо ви діятиме згідно з вченням «37 Практик Бодхісатв» і ніколи не відхилитесь від нього, це принесе величезну користь особисто вам та усім живим істотам
Коментар Ґарчена Рінпоче
Практику терпіння та витримки треба починати із стосунків з власними батьками. Коли батьки завдають нам клопоту, створюють нам якісь неприємності або роблять нам боляче, нам слід утримуватись від суперечок з ними та думок про помсту. Краще за все взагалі не реагувати. Коли виникають такі складні ситуації, пов’язані з нашими батьками, ми інстинктивно зриваємось та влаштовуємо скандали. Причиною цього є наш гнів, але якщо ми зможемо залишатись спокійними, наш гнів зменшиться. Винагорода за таку поведінку не очевидна. Звична для нас винагорода виявляється у чомусь матеріальному, наприклад, у здатності придбати машину чи дім, а винагорода за практику терпіння не проявляється у матеріальних речах. Коли хтось хоче зробити нам зле, ми гніваємось, і бодхічита в нашій свідомості зазнає шкоди. Ми повинні усвідомити, що винагорода за терпіння – це бодхічита. Нам слід зберігати нашу бодхічиту протягом усіх наших перенароджень, аж доки ми не станемо Буддою.
Коли люди живуть у достатку, а також коли стосунки між чоловіком та жінкою складаються дуже добре, це є кармічним результатом практики бодхічити у попередньому перенародженні. Люди, які щедро жертвували гроші у минулих перенародженнях, тепер насолоджуються комфортом та стабільністю. Як кількість квітів, листя та гілок на дереві залежить від кореня, так і все світське щастя та комфорт походять з бодхічити. Як має поводитись практикант, який бажає отримати користь від практики? В тексті написано: «всі кривдники – дорогоцінний скарб», саме так слід ставитись до всіх, хто завдає нам шкоди, – як до дорогоцінного скарбу. Коли на шляху Дхармічної практики ми зустрічаємось з тими, хто робить нам зле, маємо покладатись на незбагненну силу люблячої доброти та співчуття, щоб втамувати свій гнів та обурення. Коли хтось робить нам боляче, в нашій свідомості виникають думки, сповнені гніву та ненависті, але, якщо ми спроможемося вмиротворити свою свідомість, наша бодхічита стане сильнішою та зросте. Зрозумівши це, ми зрозуміємо також, що ті, хто завдають нам шкоди, насправді є нашими благодійниками. Завдяки їхнім негативним діям, ми маємо змогу практикувати бодхічиту. Щоразу, коли хтось робить нам зле, ми можемо витримати це і продовжувати практику бодхічити. Будда сказав, що це дуже легко зрозуміти.
Якщо бажаємо звільнитись від болю та страждань, маємо практикувати терпіння та витримку. Практикуючи терпіння в момент, коли хтось завдає нам шкоди, ми перетворюємо своїх кривдників на дорогоцінних благодійників. Чому ми кажемо, що всі кривдники як дорогоцінний скарб? Тому, що вони дають нам змогу отримати незбагненні та найрізноманітніші духовні скарби. Ми повинні викорінити усі гнівні думки щодо наших кривдників і до всіх живих істот взагалі. Залишайтесь стійкими та утримуйте стабільність у своїй свідомості, а потім практикуйте терпіння та витримку. Саме це мається на увазі в наступному реченні: «Тому культивувати в собі терпіння (вільне від ворожості) – це практика Бодхісатв».