В славетного Паґмо Друпи було п’ятсот учнів, але він неодноразово стверджував, що його наступником буде упасака, який досяг десятого рівня бодгісатви. Ось історія цього наступника – незрівняного величного Владики Дрікунг, Джіктен Сумґона (Ратна Шрі).
Незчисленну кількість кальп тому Джіктен Сумгон народився Чакравартiном Цібк’ї Мукх’ю. Він став батьком тисячі принців, проте, зрікшись царства та досягши просвітлення, отримав ім’я Татхагата Лурік Дрьонма. Хоч він вже просвітлився, пізніше він проявився як бодгісатва Кюнсар Вангкур Г’ялпо. За часiв Будди Каш’япи він був гончаром Гакйонгом. В часи Будди Шак’ямуні він проявився як бездоганий Ліччаві, невіддільний від самого Будди. Пізніше він народився як Ачар’я Нагарджуна. Усі його перенародження принесли велику користь вченням Будди та незлiченній кількості живих істот. Пізніше, для процвітання сутностi вчень Будди, він народився в Тибеті в шляхетній сім’ї клану К’юра. Його батьком був Налджорпа Дорже, великий практик Ямантаки, а матір’ю – Рак’їса Цунма. Його народження супроводжувалося великою кількістю дивовижних знаків. Він отримав вчення Ямантаки від свого батька, в чотири роки вже вмів читати і писати. Зі своїм дядьком, абатом Дгарми, великим Радренґ Ґомченом, якого поважали Кхорва Лунгк’єр та інші, він вивчив багато сутр та тантр. На той час його звали Цунпа К’яб, а пізніже – Дордже Пал. Народження Джіктена Сумґона було передбачего в багатьох сутрах та тантрах. Наприклад:
В сутрі Єше Йонгду Г’єпа сказано:
“У північних сніжних горах з’явиться істота на ім’я Ратна Шрі. Він принесе користь моїм вченням і стане відомим у всіх трьох світах.”
В сутрі Гонгду сказано:
“У місцевості під назвою Дрi, джерелі Дхарми, в рік Свині з’явиться Ратна Шрі. Він збере навколо себе сотню тисяч ченців. Після цього він відправиться до Буддової землі Нгонга. Там його зватимуть Бездоганний Білий Сугата і в нього буде величезний почет.”
В Гьялпо Кайтханг говориться:
“На північному сході від славного Сам’є, в місцевості під назвою Дрікунг, джерелі Дхарми, Цар Трiсонг Децен перенародиться в рік Свині як Сугата Ратна Шрі. Він збере навколо себе сотню тисяч бодгісатв. Він відправиться до Буддової землі Нгонг і називатиметься там Бездоганний Білий Сугата. В цій Буддовій землі він стане досконалим царем.”
Такими чіткими були пророцтва про нього.
Коли батько помер і добробут сім’ї погіршився, малий Жіктен Сумґон підтримував родину читанням текстів. Одного разу Джіктен Сумґон вів додому подарованого козла, який, намагаючись порвати мотузку, протяг його по скелі деяку відстань, що й досі залишилися відбитки стоп Джіктена Сумґона.
У вісім в нього було видіння Ямантаки, а коли Джіктен Сумґон медитував в Циб Лунгмоче, то побачив, що всі явища самсари і нірвани позбавлені реальності, подібні відображенню в дзеркалі. Навіть у Кхамі він був відомий як йоґін. Джіктен Сумґон досяг успіху в практиках Ясного Світла і Магамудри (ясності та пустоти), і під час сну відвідував землі Будди Аракта Падма. Від великого Радренг Гомчена він отримав всі вчення традиції Кадампа, від лами Лгопа Дордже Н’їнгпо він отримав вчення Гух’ясамаджі та інші. Одного разу, коли в Кхамі почався голод, Джіктен Сумґон взяв даровану йому їжу і роздав голодним, врятувавши безліч життів.
Багато поважних людей почали приходити до Джіктена Сумґона за вченнями. Один з них, Ґонда Пандіта з Центрального Тибету, розповів йому про Паґмо Друпу. Тільки почувши ім’я Паґмо Друпи, свідомість Джіктена Сумґона захвилювався як дерево кенгшу під поривами вітру. З величезними труднощами він відправився в Центральний Тибет з Кхама. Веселки супроводжували його протягом всього шляху, а захисник Дордже Легпа, набувши форми кролика і дитини, служив йому, задовольняючи усi потреби. Біля небезпечного скелястого переходу К’єр Джіктен Сумґон узрів шестискладову мантру, що самовиникла та перетворилась на обличчя Паґмо Друпи.
Джіктен Сумґон перебував у дорозі і вдень і вночі. Одного разу він зустрів жінку і чоловіка, які сказали: “Ми прийшли з Паґмо Дру”. Джіктен Сумґон, побачивши в них еманації ґуру, зробив поклони. Прийшовши до монастиря Пхаґдру опівночі, він був запрошений всередину якимсь кхампою. Коли Джіктен Сумґон зустрів Паґмо Друпу, той сказав: “Зараз всі мої учні тут”. Джіктен Сумґон офірував вчителю сувой шовку, одягу та свого коня, але Паґмо Друпа відмовився від коня, пояснивши це тим, що не приймає тварин в офіру. Джіктен Сумґон також офірував торбинку з їжею, яку Паґмо Друпа використав як дар Чакрасамварі. Потім Паґмо Друпа дав Джіктену Сумґону двочленну обітницю Бодгісатви і ім’я Бодгісатва Ратна Шрі. Як один сосуд наповнює інший, Паґмо Друпа передав Джіктену Сумґону всі вчення сутр і тантр.
На той час поруч жила жінка, яка була еманацією Ваджрайоґіні. Паґмо Друпа запропонував монаху Таклунг Тхангпе жити з нею, але той відмовився, не бажаючи залишати свої обітниці. Через це жінка померла. Інший учень, Лінгдже Ріпа, зробив чашу з черепа тієї жінки. Через це він запізнився на зібрання, і коли він прійшов, їжу вже було розділено. З чашею з черепа він обійшов ченців, отримуючи офіру їжі від кожного з них. Ченці давали йому невелику кількість їжі, а Паґмо Друпа офірував велику порцію, яка повністю заповнила чашу. Але Джіктен Сумґон дав ще більше і їжа накрила чашу з черепа, наче парасолька. Лінгдже Ріпа тоді знову обійшов зібрання, спонтанно склавши та заспівавши пісню восхваління з двадцяти строф. Наприкінці він зупинився перед Джіктеном Сумґоном, офіруючи йому їжу і пісню. З цього часу Джіктена Сумґона було визнано головним учнем Паґмо Друпи. Одного разу, Паґмо Друпа захотів побачити чи з’являться якісь особливі знаки щодо його трьох найближчих учнів, і дав кожному по одному шмату червоної матерії, з якої треба було зробити шапку для медитації. Таклунг Тхангпа використав тільки те, що йому дали. Лінгдже Ріпа додав шматочок бавовни, щоб прикрасити перед своєї шапки, а Джіктен Сумґон додав до свого шматка ще стiльки ж, зробивши шапку набагато більшою за iншi. Це сприйняли як дуже хороший знак. Іншим разом Паґмо Друпа покликав Джіктена Сумґона і Таклунг Тхангпу, сказавши: “Думаю, що сьогодні річка Цангпо вийшла з берегів. Будь ласка, підіть і перевірте”. Обидва учня повернулись побачивши, що річка тече в своєму звичайному руслі, але Джіктен Сумґон, вважаючи, що прохання ґуру мало глибше значення, відповів: “Річка вийшла з берегів і центральний Тибет і Кхам нині повністю затоплені”. Це передбачило процвітання активності Джіктена Сумґона, і він став знаменитим як Майстер Взаємозалежного Виникнення.
В той час, згідно з пророцтвами Паґмо Друпи, Джіктен Сумґон мав лише обітниці упасаки. Одного разу, Паґмо Друпа попросив його залишитися після зібрання і навчив його Семичастній позі Вайрочани. Доторкнувшись до його голови, горла, і центру серця, Паґмо Друпа вимовив три рази “ОМ А ХУНГ” і сказав: “Ти станеш великим майстром медитації і я радий цьому”. Джіктен Сумґон служив Паґмо Друпі два роки і шість місяців. За цей час він отримав від ґуру всі вчення і Пагмо Друпа сказав, що той стане його наступником. Під час парінірвани Паґмо Друпи сяючий п’ятипелюстовий ваджр з’явився в його серцевому центрі та розчинився в серцевому центрі Джіктена Сумґона. Це бачили і всі інші учні. Джіктен Сумґон віддав весь свій статок монастирю і побудував величезнi ступи на спомин про свого ґуру.
Після цього в Джіктена Сумґона було багато інших вчителів. Від Дакпо Гомцула він отримав Чотири Йоги Магамудри. Одна жінка пообіцяла забезпечити його харчами на три роки, і Джіктен Сумґон, бажаючи практикувати отримані настанови, усамітнився для медитації в печері Ечунг. За ці три роки він отримав грубе розуміння зовнішнього, внутрішнього і таємного аспектів взаємозалежного виникнення. Він зрозумів, що причиною блукання в самсарі є те, що прані важко входити в канал авадхуті. Таким чином, практикуючи з праною, Джіктен Сумґон вiч на вiч зустрічався з багатьма Буддами і бодгісатвами, і бачив як його свідомість очищає шість світів. Далі він вирушив в паломництво до Паґмо Дру та інших святих місць.
Повернувшись до печери Ечунг, він медитував, зосереджуючи свій розум. Так само як мари з’являлися Будді як перешкоди під час його просвітління, а Церінг Ченга та інші намагалися заважати Міларепі, коли карма Джіктена Сумґона дозріла, він захворів на проказу. Засмутившись, він думав: “Тепер я мушу померти в цьому усамітненому місці та перенести свою свідомість”. Він став здійснювати поклони перед зображенням Авалокітешвари, яке багато разів благословляв Паґмо Друпа. Під час першого поклону він думав: “Я найгірша з усіх істот”. Під час другого він думав: “Я отримав всі вчення від свого ґуру, включно з настановами по бардо і перенесенню свідомості, і тому мені не варто боятися смерті”. Тоді Джіктен Сумґон згадав, що інші істоти не мають цих вчень, і в його свідомості виникло сильне співчуття. Він став медитувати в цьому стані свідомості, хвороба покинула його, як хмари розсіюються під дією сонця, і в цей момент Джіктен Сумґон досяг стану Будди. Він практикував в печері Ечунг сім років.
Незабаром у нього було видіння Семи Тар. Оскільки він повністю усвідомив взаємозалежне виникнення і збагнув єдність дисципліни (шила) та Магамудри, він прийняв повні обітниці монаха. З того часу Джіктен Сумґон перестав їсти м’ясо. Оскільки Паґмо Друпа вже назвав Джіктена Сумґона своїм наступником, голова монастиря попросив його повернутися. Ставши настоятелем монастиря, Джіктен Сумґон наполягав на суворому дотриманні чернечої дисципліни. Одного разу якісь ченці почали говорити: “Ми племінники Міларепи, тому нам можна пити чанг”. З цими словами вони напилися. Коли Джіктен Сумґон покарав їх, вони відповіли: “Ти сам повинен дотримуватися обітниць не шкодити іншим”. Тоді Джіктену Сумґону в видінні з’явився Паґмо Друпа, який сказав: “Залиш це старе шовкове сидіння і вирушай на північ, там ти принесеш користь багатьом живим істотам”.
Джіктен Сумґон подався на північ, і по дорозі на Н’єнчен Тхангла його привітав захисник цього місця. У Намрі цар демонів разом з почтом прийняли від нього обітниці упасаки, і Джіктен Сумґон залишив для них відбиток своєї стопи в якості об’єкта вшанування. Він давав інструкції з медитації грифам, що літали над його головою, і вони практикували у відповідності з цима настановами. Одного разу за наказом Джіктена Сумґона до нього повернувся кінь-втікач. Він також відіслав свою еманацію для припинення війни в Бодхгаї, розпочату людьми племені Дурука.
Одного разу Джіктен Сумґон давав вчення в Даме і отримав численні пожертви. Наприкінці дня, який видався всім дуже довгим, він сказав присутнім: “Зараз розходьтеся по домівках”, і одразу ж настав світанок наступного дня, бо Джіктен Сумґон зупинив сонце, щоб закінчити свою лекцію. У горах Намрі, Брахма – цар богів, попрохав дати йому великі і глибокі вчення. На зворотньому шляху в Дрікунг, Джіктена Сумґона приймало велике божество Барла. Діти з Джентханга спорудили для Джіктена Сумґона трон, сидячи на якому, він давав вчення людям цього міста. Навіть вода, що не має розуму, слухала його настанови і видавала звук “Нагарджуна”. Потім він повернувся до Дрікунг Тіла. У тридцять сім років Джіктен Сумґон заснував Дрікунг Чангчуб Лінг – найбільший монастир і головну резиденцію Дрікунг Каг’ю в Тибеті, призначивши Пен Ґомпа Дордже Сенге управляти будівництвом монастиря. Там зібралося безліч ченців, що насолоджувались дощем глибокої Дгарми.
В Тибеті є дев’ять великих захисників Дгарми. З них – Барвіха, Согра, Чупхен, Луванг, Тердром Менмо і Намгьял Карпо поклонялися Джіктену Сумґону, взяли у нього обітниці упасаки і пообіцяли захищати вчення та практиків лінії Дрікунг Каг’ю. Одного разу в Дрікунг настала посуха, і щоб полегшити ситуацію, Джіктен Сумґон дав 108 шматків бірюзи своєму слузі Рінчен Драку, наказавши закопати їх у різних місцях. Рінчен Драк закопав майже все, але один шматок залишив собі, заховавши в одязі. Закопана бірюза перетворилася в джерела води, а схована – на жабу. Злякавшись, Рінчен Драк викинув її, і поки вона падала, він осліп на одне око. Там, де впала жаба, з’явилось джерело Чумік Шара. Багато з цих джерел висушив вогонь, коли Дрікунг Тіл було зруйновано в середині чотирнадцятого століття, але деякі збереглися й донині.
На молоду та повну луну щомісяця Джіктен Сумґон і його ченці робили церемонію очищення – Соджонг. Одного разу через запізнення ченців Джіктен Сумґон вирішив перервати практику, та сам Брахма попросив продовжувати цю традицію, і він погодився. Джіктен Сумґон продовжував піклуватися про Денса Тіл – свій старий монастир. Також він відвідував Дакла Ґампо – монастир Ґампопи. Одного разу в цьому монастирі від зображення Ґампопи почало випромінюватися світло, яке розчинилося в Джіктені Сумґоні, і він отримав звичайні та особливі сідґі Коштовності Простору. Якось до нього прийшли дакіні місцевості Царі та подарували Джіктену Сумґону Дакпар Шрі, де були зібрані 2800 їдамів на мереживі з кінського волосся. На честь Паґмо Друпи він звів ступу з великою кількістю дверей і помістив в неї 2800 їдамів, зробивши двері для кожного з них. З того часу почалася традиція будувати ступи таким чином. У своїх видіннях Джіктен Сумґон зустрічався з Анандою і обговорював з ним Дгарму. Одного разу Лама Шанг сказав: “Цього року дакіні з Удіяни прийдуть запрошувати мене і великого Дрікунгпу до себе. Він є Майстром Взаємозалежного Походження, і тому не повинен йти туди, а мені доведеться піти”. Незабаром дакіні прийшли по нього і він помер, але коли вони з’явилися запрошувати Джіктена Сумґона, той відмовився, тому дакіні змінили свої молитви із запрошення [піти з ними] на побажання Ґуру довголіття. Далі даки і дакіні зробили йому безліч офір і пообіцяли піклуватися про його учнів.
У Джіктена Сумґона було безліч важливих учнів, сильними у філософії були обидва Ченга, Великий Кхенпо Гурава, Н’є Г’ялва Лханапгпа, Гар Чодінг, Палчен Чойє, Друбтоб Н’яске, двоє Цанг-Цанга, Дакпо Дулдзін та інші. Вінайю утримували Тхакмо Дулдзін, Дакпо Дулдзін та інші. Геше Кадампа був К’є Дордже Н’їнгпо та інші. Перекладачами були Нуп, Пхакпа та інші. Тантриків очолювали Тре, Нгок та інші. Очільниками йоґінів були Дудсі, Белпо та інші. Щоразу під час вчень Дгарми Джіктена Сумґона з’являлися веселки і божества сипали з неба квіти. Мачен Помра та інші захисники слухали його вчення, а царі Тибету, Індії та Китаю були йому глибоко віддані. На той час у Джіктена Сумґона було 55525 послідовників. Щоб прогодувати цей океан учнів, покровителями монастиря стали Матро, Цар Нагів і джерело всього багатства Джамбудвіпи.
Біля Дрікунг Тіла була скеля Левове Плече, в якій Джіктен Сумґон побачив мандалу Чакрасамвари. Він заснував там монастир на благо істот та для допомоги розповсюдження вчень, побудував ступу з багатьма дверима, використовуючи для цього спеціальні методи. Тоді ж він відремонтував монастир Сам’є. Мандала П’яти Божеств Чакрасамвари була головною практикою Джіктена Сумґона, і часом він проявлявся в формі цього їдама для підкорення найбільш проблемних учнів. Коли в Міньяці в Східному Тибеті почалася війна, Джіктен Сумґон захистив його народ своєю дивовижною силою. Кількість його учнів збільшилася до 70000. Найздібніші досягли просвітління за одне життя, менш здібні досягли різних ступенів реалізації (бхумі), а всі інші узріли, принаймні, природу свідомості. В одному з пророцтв про Джіктена Сумґона сказано:
“Зберуться сто тисяч втілень (тулку) – великих істот.”
Тут “тулку” означає, що вони є ченцями і дотримуються досконалої дисципліни, а “великі істоти” – що всі вони є бодгісатвами. В інших життєписах говориться, що за одну мить Джіктен Сумґон може побувати в Буддових землях, побачити Будд, таких як Амітаба або Акшоб’я, і отримати від них вчення. Сам Джіктен Сумґон говорив, що хто відвідає Лаєл в Дрікунг, будє звільнений від народжень в нижчих світах, а хто звертався до нього з молитвою, незважаючи на відстань, отримає благословіння, а його медитація стане стабільнішою. Він також говорив, що всі істоти, що живуть в горах Дрікунг, навіть мурахи, не перенародяться більше в нижчих світах. Із сутності вчень сутр і тантр, Джіктен Сумґон вибрав настанови, записані його учнем Ченнга Шерабом Джунгне (Ченнга Дрікунг Лінгпа) у вигляді тексту “Гонг Чік”, який складається з 150 пунктів і сорока доповнень.
Одного разу цар нагів Мелтро Зічен відвідав Дрікунг для отримання вчень. Джіктен Сумґон відправив своїм учням лист з проханням перечекати цей час в усамітненні, щоб ті з них, хто має магічні здібності, не зашкодили нагу, а тим, в кого нема таких здібностей, не була заподіяна шкода. Це послання отримали всі, крім Махасіддхи Ґара Домпи, який медитував у своїй печері. Своє прибуття нага супроводив громовим звуком, який чули всі, включно з Ґаром Домпою. Ґар Домпа вийшов з печери, щоб подивитися що відбувається, і побачив жахливу довжелезну темно-синю змію, що могла б тричі оповити монастир, чия голова зазирала до вікна палацу. Не розібравшись, Гар Домпа подумав, що нага приповз, щоб зашкодити його ґуру, і тому, перетворившись на гігантського ґаруду, прогнав наґу геть. В Ролпа Транзі залишився чіткий відбиток, що залишив ґаруда, коли сів на скелю. Біля річки Кюнг-Нгар Гел залишилися сліди наґа і ґаруди.
Цейлонський архат, послідовник Будди, почувши, що Маха Пандіта Шак’я Шрі Бгадра їде до Тибету, дав братові Магапандіти білий лотос, попрохавши його передати це Магапандіті, щоб той, у свою чергу, віддав його Наґарджуні в Тибеті. Коли Шакья Шрі Бхадра прибув до Тибету, він багатьох посвятив у ченці, але не знав де шукати Наґарджуну. Під час посвяти в ченці, він також видавав чернечий одяг, і одного разу звичайний учень Джіктена Сумґона, отримавши від нього чернечий сан, попросив рясу, але йому сказали, що одягу більше не залишилося. Однак він наполягав. Один із слуг Шак’я Шрі Бгадри виштовхав його геть, він упав, і кров пішла у нього з носа. До того як це сталося, Шак’я Шрі Бгадра щодня під час повторення Семичасної молитви бачив Тару, але протягом наступних шести днів після цього випадку, він її не бачив. Коли ж на сьомий день вона з’явилась, вона сиділа до Шак’я Шрі Бгадри спиною. “Що я зробив не так?” – запитав він її.
“Твій слуга відлупцював учня Наґарджуни”, – відповіла вона, – “і розбив йому ніс”. Коли він запитав як цьому зарадити, Тара відповіла: “Зроби стільки чернечого вбрання, скільки тобі років, і офіруй його ченцям, яким його бракує”. Шак’я Шрі Бґадра розшукав вигнанця. Дізнавшись ім’я його вчителя, він зрозумів, що Джіктен Сумґон є втіленням Наґарджуни. Шак’я Шрі Бгадра послав одного зі своїх слуг офірувати Джіктену Сумґону білий лотос. У відповідь Джіктен Сумґон послав безліч дарів від себе особисто і попросив Шак’я Шрі Бгадру відвідати Дрікунг, але Магапандіта приїхати не зміг, хоча відповів багатьма віршами восхваління. Упевнившись, що Наґарджуна переродився і вчив в Тибеті як Джіктен Сумґон, викорінюючи помилкові погляди, Шак’я Шрі Пандіта не бачив більше необхідності зустрічатися з ним особисто.
У ті часи Тибет відвідували і менш відомі пандити. Один з них, Бі Бгуті Чандра, сказав: “Давайте мати справу з Кадампами. Послідовник Магамудри навчає нісенітниці”. Шак’я Шрі Бгадра відповів: “Не говори так,” – і переказав йому вищевикладену історію. “Оскільки Джіктен Сумґон є великим вчителем, ти повинен вибачитися перед ним за те, що говорив такі речі” – продовжив він. Тоді Бі Бгуті Чандра поїхав до Дрікунга, попросив вибачень, і створив зображення Чакрасамвари на горі Сінпорі.
Одного разу великий вчений Дру К’ямо, прийшов у Дрікунг з Сак’ї для дебатів з Джіктеном Сумґоном. Коли він побачив ґуру, то узрів в ньому самого Будду, а двох його головних учнів – Ченнга Шераба Джунгне і Ченнга Дракпа Джунгне як Шаріпутру і Маудгал’яну. Після цього він уже не міг дискутувати з Джіктеном Сумґоном. Його відданість повністю розквітла, і він став одним з головних учнів Джіктена Сумґона. Пізніше його стали звати Нгордже Репа, і він написав коментарі на вчення Джіктена Сумґона під назвою “Тхегчен Тенпей Н’їнгпо”.
Кількість учнів Джіктен Сумґона зростала, і в один з рітрітів в сезон дощів для підрахунку кількості учасників монахам було роздано 100 000 “паличок дисципліни”. Незабаром 2700 ченців було відправлено на Лапчі, стільки ж – в Царі та до гори Кайлаш, але в Дрікунгу знову зібралося 130 000 ченців.
Коли Кармапа Дюсум К’єпа прибув до Дрікунгу після візиту в Даккха Дакпо, в Бам Тханга, що в Дрікунгу, Джіктен Сумґон з учнями влаштували йому теплу зустріч. Тоді Кармапа узрів Джіктена Сумґона як Будду, а двох його головних учнів як Шаріпутру і Маудгал’яну в оточенні Архатів. Коли вони повернулися до головного залу для зібрань, Серкханг, Кармапа знову побачив Джіктена Сумґона як Будду, а два його учні проявилися як Майтрея і Манджушрі в оточенні Бодгісатв. Таким чином Дюсум К’єнпа проявив величезну відданість і отримав безліч вчень. Він також побачив всю місцевість Дрікунг як Мандалу Чакрасамвари.
У певний час виникло питання, хто буде утримувати Лінію після смерті Джіктена Сумґона. Сам він довіряв багатьом своїм учням, але довгий час вважав, що це має бути хтось з його сімейного клану Друг’ял К’юра. Оскільки сам Джіктен Сумґон народився в Кхамі, він послав одного зі своїх учнів Палчен Шрі Пхукпу, щоб той навчав членів сім’ї Джіктена Сумґона. Демонструючи чудові здібності та розповідаючи про репутацію свого ґуру, Палчен Шрі Пхукпа навчав дядька Джіктена Сумґона Кончок Рінчена, його сина Ан’є Атрака та всіх онуків; зацікавившись, вони переїхали до Центрального Тибету. Про них розповідається в книзі Золота Гірлянда Дрікунґ Каґ’ю.
Одного разу Джіктен Сумґон попрохав свого учня Ґар Чолінґа піти до мосту Соксум і офірувати торми наґам, які жили у воді. “Ми маємо для тебе особливий дарунок”, – сказали йому наґи. Цар наґів Сокма Ме підніс Ґар Чолінґу зуб Будди і три особливі коштовні камінці. Кажуть, що цей зуб був узятий царем наґів Драдроком в якості об’єкта поклоніння. Це був той самий наґа, який зазвичай жив у місцевості Маґадха, але через підземні ворота міг добиратися і до Соксума. Ґар Чолінґ офірував зуб та коштовності Джіктену Сумґону, і той сказав: “Добре, коли власність повертається до свого господаря”, маючи на увазі, що колись цей зуб належав йому самому. Джіктен Сумґон відповів: “Нехай той, хто багатий, створить моє зображення і помістить цей зуб в його серце”. Для того, щоб створити таку статую, був запрошений майстерний скульптор з Китаю, і зуб був вміщений в неї як реліквія. Джіктен Сумґон освячував цю статую сотні разів. Її помістили в Серкханг і стали називати Серкханг Чодже (Владика Дгарми з Серкханга). Сила її благословення вважається рівною силі благословення самого Джіктена Сумґона. Вона розмовляла з багатьма хранителями святилища, а ламу Дава навчила Шести йогам Наропи. Пізніше Дрікунг був знищений вогнем, і цю статую для збереження закопали в пісок. Коли Дрікунг К’ябгон повернувся, щоб відновити монастир, і почалися пошуки статуї, то вона сама з’явилась з піску зі словами “Я тут”. Отже, це зображення було наділене величезною силою. У той час Ґар Чолінг створив безліч інших зображень Джіктена Сумґона. Коли Джіктен Сумґон став зовсім старим і не міг часто навідуватись в Денса Тіл, то він послав туди Ченга Дракпа Джунгне в якості свого ваджрного регента, і той був дуже успішним. Під керівництвом Панчен Гуйя Кангпи, Джіктен Сумґон послав 55525 учнів до гори Кайлаш. Під керівництвом Геше Якру Палдрака, 55525 учнів вирушили до Лапчі. 55525 учнів на чолі з Дордзін Говоче вирушили в місцевість Царі. Навіть у часи Чунгпо Дордже Дракпи – четвертого наступника Джіктена Сумґона – в Дрікунг було 180000 учнів.
Одного разу, коли Джіктен Сумґон завітав до печери Дордже Лхокар, він вирішив, що та занадто мала і розтягнув її, змусивши збільшитися всередині та залишивши на скелі відбитки свого одягу. Оскільки в печері було занадто темно, він за допомогою палиці зробив в скелях вікна. Джіктен Сумґон зробив полиці в скелі для зберігання майна. Все це можна побачити в печері і зараз.
Коли Джіктен Сумґон захворів, йому у видінні з’явився Паґмо Друпа і навчив йогичним вправам, за допомогою яких Джіктен Сумґон одужав. Своїх численних учнів Джіктен Сумґон навчав згідно з їх потребами, а деяким, відповідно їхнім схильностям, дав настанови з практики Восьми Герук традиції Н’їнгма. Незадовго до кінця свого життя, Джіктен Сумґон передбачив занепад Лінії Дрікунг. Він взяв маленьку паличку, якою чистив зуби, і встромивши у землю, сказав: “Коли ця паличка досягне певної довжини, я повернуся”. Це було пророцтвом приходу Г’ялва Кунга Рінчена – 15-го наступника Джіктена Сумґона. Джіктен Сумґон просив стати своїм безпосереднім наступником Ченга Шераба Джунгне, але той скромно відмовився. Тоді він попросив Великого Кхенпо, Гураву Цултріма Дордже, і той погодився.
У сімдесят п’ять, в рік Вогненного Бика, Джіктен Сумґон для натхнення тих, хто лінується по відношенню до Дгарми, вступив до парінірвани. Його тіло спалили на тринадцятий день місяця Вайшака. Божества робили хмари офір і квіти сипалися з неба на землю, вкривши її до колін. Вогонь взагалі не пошкодив його черепа, і мозок Джіктена Сумґона проявився як Мандала Шістдесяти Двох Божеств Чакрасамвари. Зображення було настільки чітким, наче було творінням вправного майстра. Його серце, також незаймане вогнем, набуло дивовижного золотого кольору. Це вказує на те, що Джіктен Сумґон був проявом самого Будди. Також проявилися й інші незліченні реліквії.
Після смерті Джіктена Сумґона більшість турбот щодо його поховання взяв на себе Ченнга Шераб Джунгне, незважаючи на те, що раніше він відмовлявся стати наступником Джіктена Сумґона. Він вирушив на гору Сенге Пхунгпа, щоб подивитися на Мандалу Чакрасамвари, і побачив там Джіктена Сумґона. Так він зрозумів, що ступа на згадку про Джіктена Сумґона повинна бути споруджена саме там. Джіктен Сумґон знову з’явився йому у видінні на горі Печери Самадгі, сказавши: “Сину мій, в тому, що збираєшся робити, завжди наслідуй моїм намірам”. Після цього він зник. Згідно з його побажанням, Ченнга Шераб Джунгне спорудив Ступу Багатьох Дверей під назвою “Мудрець, підкорювач Трьох Світів”. У цю ступу він помістив серце і багато інших реліквій. Наслідуючи намірам ґуру, він спорудив Ступу “Тіло-Сутність, Прикраса Всесвіту”, яка була зроблена з глини, змішаної з пилом дорогоцінних каменів, шафраном і різними пахощами. У цю ступу він помістив череп і мозок Джіктена Сумґона разом з багатьма іншими реліквіями, такими як тексти Вінаї, принесені з Індії Атішею, і Праджняпарамітою у 100000 строф.
Зараз Джіктен Сумґон перебуває у Великій Східній Всеохоплюючій Землі Будди, оточений незліченною кількістю учнів, які померли, маючи сильну відданість до нього. Коли такі люди вмирають, вони одразу ж народжуються там, і Джіктен Сумґон м’яко покладає свою руку на їхні голови, даючи благословення та вітаючи їх там.
З книги “Молитовні прапори: Життя і духовні вчення Владики Джіктена Сумґона” Кхенчен Кончог Г’ялцен.
