16. Сніжний Келих

Намо Ґуру! Вчителю слава!
За настановами свого Лами, могутній йоґін Міларепа помандрував до гірського перевалу “Сніжний Келих” у Непалі й осів у “Тигровій печері”, що біля “Левиної фортеці” в лісах Сенґелінґу. Там йому з’явилася місцева земна богиня, спершу в страхітливому образі, та після того, як він її приструнив, вона проявилася в усій своїй красі та прислуговувала йому різним чином.

Одного дня до Міларепи навідалося п’ятеро непальських монахинь; вони прийшли попрохати в нього вчення.
— Люди кажуть, що це місце тут моторошне. Хіба воно не перешкоджає Вашій практиці? – звернулися вони до нього.

У відповідь Міларепа заспівав пісню “Привід для справжньої практики”:

вклоняюсь Вам, мій Ламо!
     через набуту добру карму, 
я Майстра доброго зустрів,
    і зараз є в місцині, 
яку Він мені вказав.

тут під небом синім 
     лісами вкриті гори,
рясно вбрані квітами 
     луки і яри́,
шепочуться під вітром 
     замріяні дерева, 
а в гіллі мавпи  
     бавляться смішні.
тут птахи щебечуть
     і високо літають –
сягнути намагаються веселок,
    що небо оповили.
взимку тут і влітку 
   пада благодатний дощ,
а навесні та восени – 
густа, як молоко, імла.
	
в цьому приємному місці
   я, Міларепа, живу співаючи
     й медитую порожню суть єства.

все, що виника в умі, 
     уважне усвідомлення
в чисте світло розчиняє.
  тому все, що я сприймаю,
    викликає насолоду.

все, що виника в свідомості –
   і «гарне», і «погане», і «ніяке» –  
      стає блаженним паливом 
          вогню ясного усвідомлення.

що більше злетів і падінь, то більше
                              я щасливий.
в невтомній практиці моїй
   згоріла карма – 
                              я щасливий.
різні з’яви і реакції на них, 
   як вертепу дійство –
                              я щасливий. 
всі сум’яття й негаразди 
   трансформую в насолоду –
                              я щасливий.
бажань та осоружності позбувшись –
                              я щасливий.
звільнвшись від повторності 
   перенароджень –
                              я щасливий.
що більше випробувань, то більше 
                              я щасливий.
даю думкам і почуттям 
   самозвільнятись в чисту силу –
                              я щасливий.
це тіло невимогливе, йоґою очищене –
                              я щасливий.
дискомфорт і втому трансформую 
   в насолоду відпускання –
                              я щасливий.
обмаль cну і їжі, наполегливість, 
   духовні прориви –
                             я щасливий.
потужні вправи йоґи 
   роблять мене щасливим -
                              я щасливий.
я бігаю, стрибаю, верчуся і танцюю –
                             я щасливий.
прозріння, осяя́ння, 
   блаженство ізсередини –
                             я щасливий.
пісні спонтанно линуть з серця –
                             я щасливий.
вони каскадом звуків мелодійних 
   вибухають –
                             я щасливий.
благий любові 
   спонтанний самопрояв –
                             я щасливий.
верениця переживань осяйних –
                             я щасливий.
невпинна течія 
   ясного усвідомлення –
                             я щасливий.
глибоких розумінь мережа –
                             я щасливий.
все звільня́ється 
   в одвічну порожнечу –
                             я щасливий. 
я, щасливий йоґін, 
   співаю вам 
     цю пісеньку щасливу.

Потім, на прохання монахинь, Міларепа дав їм посвячення й устні настанови. По тому, заглибившись у медитацію, він мав чудові пережиття. Втішений, Міларепа заспівав монахиням пісню “Вам відкрився шанс”:

Мій Вчитель, втілене Просвітлення,
     Шлях до Пробудження показує.
Він на верхівці голови моєї –
     З Ним я нерозлийвода.

Ви, жінки, що сидите переді мною
     Спраглі Дгарми.
Ви практикуєте Доктрину, ви розумні,
     Поведінка ваша непогана.
Вчення Будди – глибокі й незліченні.
     Теорії вивчати можна нескінченно,
Та ви наснагу маєте й талан
     Застосувати вчення Будди
Не на словах, а в практиці.

Вам шанс відкрився 
     Просвітлитись за одне життя,
Тож не марнуйте 
     На самсари безсенсовність
Цю рідкісну нагоду!
     Не потурайте егові своєму,
Яке, надіями
     Й страха́ми окрутивши, 
Тягне в нижчі сфери. 

Вам шанс відкрився 
     Послужити Ламі,
Тож не хизуйтесь, ви не унікальні!
     Як задиратимете носа,
Засмутите своїх ви Вчителів –
     Нічого путнього в тому немає.

Вам шанс відкрився 
     В чистоті тримати свої обітниці,
Тож не гайнуйте час дорогоцінний
     В компанії недоброчесних!
Недобрі вчинки їхні й теревені
     Послаблять вашу дисципліну.

Вам шанс відкрився 
     Дгарму запізнати,
Тож не чіпляйтесь за личину слів,
     А зрійте в суть!
Якщо із розуму собі ви бога зробите,
     То цим на капищі концепцій
Розпалите вуглини ега,
      Що спалять вашу практику,
 Як той вогонь – тендітні пагінці.

Шанс маєте чудовий 
     Медитувати з друзями у скиті,
Тож не задіюйтеся в зайві справи,
     І не розводьте зайвих балачок!
Бо намір свій згайнуєте
    У ятрах старих звичок.

Шанс маєте чудовий
     Практикувати вмілі засоби 
Устної Традиції,
     Тож не грайтеся у ворожбитів!
Не борюкайтеся з демонами 
     На виду у всіх
І не вдавайте з себе казна-що,
     Бо так лише роз’ятрите 
Привид марнослав’я.

Вам шанс відкрився   
     У собі здійснити
Істинні здобутки,
    Тож не хваліться силами своїми,
Мов на ярмарку, 
     І не вдавайтесь до пророцтв!
Хизуючися тим, що 
     Має бути сховане,
Ви пустите на вітер свою благодать.

Запам’ятайте пастки ці!
     Зречіться зайвих справ,
Скромніші будьте, 
    Спростіть своє життя. 
Не кокетуйте, не пліткуйте,
    Часу не гайнуйте, 
Натомість медитуйте, 
     І буде все гаразд.

П’ятеро монахинь хотіли знати більше:
— Навчіть нас, Майстре, як знайти свій шлях.

У відповідь Міла заспівав “Як знайти свій шлях”:

Уклін Вам, добрий Майстре Марпо.
Благословіть, щоб вірно
Практикувати Дгарму.

В Доктрині початківці,
Відкриті вітрам цього світу,
Прийміть до серця Дгарму!

Ви натхненні Вченням,
Ви прийшли до мене,
Ви благо накопичили,
Медитувати намагаєтесь,
І все це – непогано.
Але цього замало, якщо ви націлені
На справжню Реалізацію.
Я вам даю пораду
Як досягнути вищої мети.

Якщо, в затворі практикуючи,
Ви про життя серед людей замріяні,
Вас демони поплутають,
А чи воно вам треба?
Не розпорошуйте увагу
На світські оказії –
Про смерть не забувайте
І зна́йдете свій шлях.

Як медитуєте –
Думкам не піддавайтеся.
Без самоусвідомлення
Ви – лиш ляльки, якими
Грається самсара,
А чи воно вам треба?
Уважні будьте й усвідомлені,
І зна́йдете свій шлях.

Осмислюючи Вчення,
Не будьте книжним мудрагелем
І не вправляйтесь в демагогії,
Бо так самсара манить в сіті марноти,
А чи воно вам треба?
Простими й справжніми лишайтесь
І зна́йдете свій шлях.

Прозріння в медитації сягнувши,
Не хизуйтеся цим перед іншими,
Бо тільки осоромитесь перед Їдамом
І гнів дакінь накличите,
А чи воно вам треба?
В медитації не відволікайтесь,
І знайдете свій шлях.

Пліткуючи про вдачу свого Лами,
Ви зациклитесь на хибах.
Тими теревенями
Собі на шию камінь ви лаштуєте,
А чи воно вам треба?
Плекайте чистий Погляд,
І зна́йдете свій шлях.

На вченнях чи зібранні
Серед сестер і братів у Дгармі,
Не переймайтесь тим, щоб
Всістись на “престижне місце”.
Манірність ваша й перебірливість
Отруїть ваші обітниці,
А чи воно вам треба?
Приязні будьте й невибагливі,
І зна́йдете свій шлях.

Якщо, коли серед людей,
Мізки́ їм пудри́те
Софістикою Дгарми,
Ви на неістинні шляхи́ зійдете,
А чи воно вам треба?
Витримані будьте й помірковані
І знайдете свій шлях.

Важливо мати совість,
Душею не кривити
І не марнуватись
У безглуздих справах,
Інакше ви надуритесь
І в Дгармі, і в самсарі,
А чи воно вам треба?
Не чіпляйтесь за своє кохане его,
І знайдете свій шлях.

Хто знайшов свій шлях,
Той пораду добру може дати
І творить добро реально
І собі, і іншим.
В таких один-єдиний помисел:
“О, скільки є стражденних в світі!
Як дійсно їм допомогти?”
Бодгічітта – це найголовніше.

Міларепина пісня спонукала монахинь усім нутром зріктися від самсари і практикувати Дгарму на повну силу. Вони сповнилися великої віддності Джєцунові, офірували йому золоту мандалу і попрохали суттєве вчення про Магамудру, яке вони могли б застосувати на практиці. Джєцун відповів їм:
— Я не потребую золота. Чистий намір і ваша доброчесність вже достатня офіра для того, аби я виконав ваше прохання. Золото ж заберіть і обміняйте собі на харчі, аби вам було що їсти під час інтенсивної практики.

І він заспівав їм пісню “Звести до суті Погляд, медитацію і дію”:

мій коханий Вчителю,
   Ви Магамудру вповні звершили.
молю Вас – благословіть
   удійснити природній стан.

я наспіваю по три тези 
на кожну тему Магамудри:  
про Погляд, медитацію, 
діяння й результат.

три тези щодо Погляду:
всі явища – проекції свідомості,
   вони від неї невід’ємні.
свідомості природа істинна –
   то недвоїста порожнеча.
її не осягне́ двоїстий розум – 
 не ототожнюйтесь ні з чим.

три тези щодо медитації:
не тягніться за думками, дозвольте їм
   самозвільнятися 
     в осяйнім усвідомленні.
уваги не губіть, стабільно будьте
   в розгорнутому усвідомленні.
ненадумано, відпочивайте 
   в неконцепційнім усвідомленні.

три тези щодо дії: 
добро? - воно спонтанно проявляється
   зі світла усвідомлення.
зло? – воно природно розчиняється
   у світлі усвідомлення.
покута? – єства природа справжня
   порожня й невимовна:
до неї ніц не додасиш,
   ніщо від неї не віднімеш.

три тези щодо результату:
нема нірвани, яку слід досягати.
нема самсари, яку слід відкидати.
а істинне єство – 
   пробудженості стан, 
    воістину це будда;
де-інде будду не шукайте.

переконайтесь, друзі, в цьому 
   на власному досвіді практики!

в цій пісні, в кожному куплеті,
   є сутністне послання:
все насправді є порожнє –
   вільне від концепцій,
   непоясниме вичерпно розумом; 
насправді ви ні в чому не знайдете 
   ні жодних не-відносних якостей,
   ні жодних рис “само-існуючих”,
   ні жодної “остаточної самості”.  
лише реалізовані адепти можуть це,
   як на долоні, показати.
 
ви можете це все аналізу піддати 
й дове́сти викрута́сами софізмів,
 аби воно влягало логіці,
   та йдеться ж не про це.

тут справа, радше, полягає в тому,
  щоб істини ці осягнути 
   не тільки інтелектом,
   а й усім своїм єством,
   на власній практиці.

це вам Магамудра,
   безпосередньо з мого досвіду.
друзі, не марнуйте це вчення,
   застосуйте його на практиці. 

Одна з монахинь звернулася до Джєцуна:
— Якщо я не помиляюся, найголовніше в практиці буддійської Тантри – це щиро молитися до свого корінного Лами. Чи є крім цього ще щось настільки ж важливе?
Міларепа відповів:
— Так, у Ваджраяні відданість своєму Майстрові – це безперечно найсуттєвіше, корінь дерева дгармічної практики. Та крім цього є ще й гілля, – і Міла заспівав їм пісню “Шестеро поводирів”:

Учитель, учні й усні настанови,
старанність, віра 
й чиста мотивація,
любов, мудрість і людське життя –
це все важливі елементи практики. 
не гребуйте жодним із них.

шестеро поводирів у Дгармі є такі:

відлюдне місце, подалі 
 від галасу і суєти – це поводир, 
   що захищає медитацію.

досвідчений Учитель –
  це поводир, що розчиняє 
    темряву невідання.

незламний намір, віра і наснага – 
   поводир, що проведе 
    до вищих станів.

пізнання природи свідомості – 
   поводир, що звільняє 
    від чуттєвої залежності.

суттєві настанови Лам  – 
   поводир, що розкриває 
     Три Тіла Пробудження*.

і, звісно, Три Коштовності –
   поводир, що дає вам 
    істинний Притулок.
 
ці шестеро поводирів 
ведуть йоґів і йоґінь
до сфери вищого блаженства,
що поза думками й уявою.

щаслива є ця сфера 
позамежної мудрості,
оселя самозвільненого 
самоусвідомлення.

ця пісня – наче грім із неба.
із хмар просвітлення
дощ Дгарми падає у спраглу землю,
пагони любові ростуть і бубнявіють,
квіти милосердя 
щедро розкриваються,
плід бодгічітти соком наливається
й Пробуженням тамуєш спрагу. 

Разом із монахинями Міларепу відвідувало кілька місцевих жителів. Пройнявшися до нього жертовністю, вони всі загомоніли в один голос, намагаючись переконати Джєцуна, щоб він оселився в їхньому містечку.
— Ламо, Ваша дисципліна є ого яка сильна, а практика така стабільна, що Вам зовсім непотрібно зрікатися світу й жити відлюдьком, наче дикий звір. От було б чудово, якби Ви осіли в нашому гарному містечку. Ми забезпечували б Вас усім, що треба. Ми створили б для Вас Дгармічний осередок. Ви були б у нас великим Ламою, Ви навчали б нас Дгармі і Вас усі шанували б. Таким чином Ви реально допомагали б багатьом людям. А так, кому Ви помагаєте, тиняючись відлюдними печерами?
— Щирі молитви і добросовістна медитація насамоті вже є допомогою багатьом істотам, – відповів Міларепа. – Не вся допомога є лише та, яку видно неозброєним оком. Учителів і священників по містах і селах достатньо, а от таких практиків, які цілком віддані молитві й медитації – мало. Старанною, вдень і вночі, медитацією я закладаю приклад багатьом поколінням моїх учнів, послідовникам Роду Каґ’ю, Традиції Практики. Так, моя практика стабільна, однак ті, хто всерйоз налаштовані вправлятися в Дгармі так, щоб мати відчутний результат і дійсно допомагати іншим на неповерхневому рівні, повинні якомога більше медитувати насамоті.

І Міларепа заспівав їм “Щиру пісню”:

Практикою Дгарми віддячую Ламі 
   За все, чого Він мене навчив.
О Марпо Тлумачу, благословіть,
   Аби моя робота 
      Зродила добрий плід.

Шановні, ви тут живете,
   Ваша карма добра, а дії непогані.
Я заспіваю настанови устні вам.
   Тож слухайте уважно! 

На цій горі левиця сніжна
   Воссідає велично, наче королева.
Вона нічого не боїться.
   Мужність – то є лева шлях.

Орлиця на Багряній Скелі 
   Розкриває крила і злітає в небо.
Вона впасти не боїться.
   Ширяти гордо в небі – 
     То є орлиний шлях.

Царівна риб в безмежнім океані
   Жваво плаває і сріблясто блистить.
Підводні течії їй не страшні.
   В воді комфортно почуватись – 
     То риб’ячий є шлях.

В горах Непалу лісових
   Мавпи галасливо забавляються.
Вони не падають з дерев.
   В гіллі бавитись – 
     То мавп’ячий є шлях.

У густому лісі під деревами
   Нечутно крадеться тигриця.
Хоч вона нічого не боїться,
   Уважність – то є тигрячий шлях.

У лісах Сінґалінґу
   Я, Міларепа, медитую порожнечу. 
Хоч не боюся втратити прозріння,
   Невпинна медитація – це мій,    
     Йоґічний, шлях.

У чистій мандалі дійсності
    Старанно медитую 
      Не відволікаючись;
Постійне усвідомлення –
    Це шлях буддиста-йоґіна.

В йоґічних вправах, що тренують
   Канали, прану й сі́м’я суті,
Відпружую вузли, 
   Блоки розчиняю
     Й уникаю помилок.
Моя йоґа – бездоганна,
   І що таїти – я швидко розвиваюся.

Поводжуся природно і спонтанно –
   Нічого не очікую, ані планую, 
     Ані зупиняю.
Звичайно, стаються різні речі,
   Злети і падіння, з’яви і зникання;
Вони – природна гра 
   Енергій взаємної залежності,
     Однак я не фіксуюся на них,
І в цьому – суть буддійської медитації:
   Не чіпляюсь за думки і о́брази,
Не слідую за ними,
   Тож їм немає 
     За що в мені зачепитися,
Даю їм саморозчинитися
   В про́сторі самоусвідомлення.

Провадячи істот різноманітних   
  Шляхом Дгарми,
    Їм ілюструю закони етики і карми.
Тут може виникнути враження,
   Що реально є добро і зло,
Та не тому, що я забув 
   Що вищий Погляд – недвоїстий:
Роз’яснюючи Дгарму, 
   Вживаю я поняття,
     Що адекватні рівню слухачів.
   
Усі подвижники, котрі 
    Всерйоз настроєні на практику,
Не спокушаються 
   Цим ілюзорним світом –
Самсара зовсім їх не вабить.
   Думаєте, що вони так роблять,
Аби до себе привернуть увагу?
   Зовсім ні. 
То вони кажуть “прощавайте!”
   Всім своїм прив’язкам.

Я медитую вчення Каґ’ю – 
   Настанови Устної Традиції, 
Зволожені диханням дакінь.
   У тонкій накидці з бавовни,
В засніжених горах не боюся холоду.
   Я, йоґін мандрівний, 
У печерах маю прихисток –
   Не для того, аби вас дурити:
Тотальна відданість медитації –
   То мій, Міларепи, шлях.

— Все це прекрасно, – сказав один із присутніх, – але ж навіть насамоті в горах треба мати хоч трохи їжі та хоч би якийсь дах над головою.
Міларепа відповів:
— Я маю вдосталь їжі й даху над головою, – і заспівав “Немає страху”:

Отче-Ламо, Ви перлина, 
    що сповнює бажання.
молю - пошліть умови,
   що зміцнюють благі діяння.
благословіть, аби це ілюзорне тіло
   стало палацом Їдама.
пошліть глибоку впевненість
   у Дгармі пресвятій.  

гонимий страхом, дім я збудував –
   це порожнечі вічної фортеця,
реальність ту не вхопиш
   жодними думками.
той дім ніколи не завалиться,
   тому я не боюся.

гонимий страхом холоду,
  роздобув я теплий одяг  – 
вогонь туммо* зсередини,
   і більше не боюся холоду.

гонимий страхом скру́ти,
   розкопав я багатющий скарб –
глибоку Дгарму Будди,
   і більше не боюся скрути.

гонимий страхом спраги, 
   знайшов напій солодкий - 
нектар невпинної уважності,
   і більше не боюся спраги.

гонимий страхом самоти,
   зустрів подругу вірну –
насолоду сутності,
   і більше не боюся самоти.

гонимий страхом втрати шляху,
   надибав шлях надійний –
союз умілих засобів і мудрості,
   любові й простору єднання,
що є одвічно в нашій суті,
   і більше не боюся загубити шлях.

отак щасливий я – 
  повсюди й повсякчас.
весь час, за будь-яких обставин 
   в мені палає бодгічітта. 
тут біля перевалу “Сніжний Келих”,
   чую гарчання тигрів громовисте 
й спонтанно входжу 
   в стан медитації.
бачу, як граються дітлахи тигриці –
   в мені безмежна бодгічітта 
спонтанно розгортається.
   чую божевільний галас мавп –
в мені спонтанно 
   зречення здіймається.
бачу їх неспокій –
   в мені спонтанно 
співчутливість розкривається.
   чую прекрасні співи солов’я –
в мені спонтанно 
   виника́ зачудування.
зозулі тужбу-голосіння чую –
 з очей мені спонтанно линуть сльози.
усе, що постає в сприйнятті –
   це допомо́га йоґіну в практиці.

тож нехай ця пісня 
  про щастя, що нетлінне,
    пробудить багатьох істот.

Монахині й ті місцеві жителі, які разом з ними відвідували Міларепу, прониклися вченням Джєцуна і, натхненні його особистим прикладом, там же, одразу на тому ж місці, присяглися старанно медитувати, не полишаючи ту гору. І що б ви думали! Вони справді лишилися на тій горі, під проводом Міларепи підвизалися в інтенсивній практиці медитації, і за якийсь час досягнули посутніх реалізацій.

Одного дня Їдам Міларепи наказала йому повернутися до Тибету й медитувати там на благо всіх істот. Тоді ж Вона зробила Джєцунові певні пророцтва, зокрема про те, як він розповсюджуватиме Дгарму і допомагатиме багатьом. Так Міларепа полишив “Сніжний Келих” і подався назад до Тибету.

Ліцензія Creative Commons