Шаматха

Для чого практикувати шаматху?

Важливо розуміти для чого нам необхідно практикувати шаматху. Практика шаматхи (тиб. “шіней”, англ. “calm abiding”) заспокоює нашу свідомість.
Яким чином? А таким, що коли ми здатні зосереджуватися односпрямованно на об’єкті, це приводить до здатності не чіплятися за негативні емоції, що постають в свідомості внаслідок кармічних звичок. Що таке чіпляння за негативну емоцію? Наприклад, вам хтось наступив на ногу й замість того, щоб вибачитися, нагримав на вас, внаслідок чого ви відчули образу, або злість, або страх і власну нікчемність. Тепер, якщо ваша свідомість більш-менш стабільна, ви одразу ж усвідомлюєте що ви маєте певну емоцію. Якщо внаслідок вашого усвідомлення ця емоція не розчинилася, ми можемо вжити вмілий засіб – культивувати співчуття до особи, яка нас образила, або осмислювати закон карми і т.д. Якщо ж, з іншого боку, ми не усвідомили свою негативну емоцію, тоді ми повністю віддаємося цій емоціі (це і є чіпляння), внаслідок чого ця емоція породить цілу низку негативних думок і почуттів. Якщо ми розсердилися, внаслідок цього ми можемо посваритися з особою, яка нас образила, або ж прийти додому в поганому настрої й зіпсувати настрій своїй родині, всі наші дії будуть просякнуті негативним настроєм ( а кожна дія принесе колись кармічний плід) і т.д. Окрім того, що ми й самі страждаємо, ми ще й розповсюджуємо стражданння навколо себе – це все як цепна реакція. Не чіпляючись за негативні емоції й не дозволяючи тим самим витворювати ще більше негативних емоцій, ми, таким чином, не витворюємо нової карми й підрізаємо корінь страждань, або самсари.

По-суті, самсара (коло) так і відновлюється (або, ми можемо сказати, живить себе) знову й знову: внаслідок кармічних нашарувань ми реаґуємо на те, що постає, певними негативними емоціями. Коли виникає емоція, ми не можемо просто дозволити їй спокійно розчинитися – ми хапаємося за цю емоцію, вона стає базою для породженя цілої купи нових емоцій, думок і дій. І ця вся нова купа рано чи пізно приведе до певних наслідків. Окрім цього, коли ми несвідомо хапаємося за негативну емоцію, в нашій свідомості витворюється додаткова “канавка”, по якій рухається наша прана, що означає, що ми наступного разу матимемо більший нахил до того, щоб в подібній ситуації відреаґувати так само. І чим глибшою ставатиме ця “канавка”, тим механічнішою ставатиме наша реакція. Це називається кармічний нахил, або ж кармічний шаблон. Такі шаблони можуть слідувати за істотою в наступні життя. Іноді ми бачимо як деякі дуже маленькі діти мають сильні нахили до тогоб щоб бути щедрими і добрими, або ж навпаки. Звичайно, батьки відіграють велику роль у формуванні дитячого характеру, але часами буває й таке, що батьки самі не можуть зрозуміти, звідки у дитини певні риси характеру або таланти. Буває таке, що в тих самих батьків кілька дітей з дуже різними психологічними нахилами. І ці нахили є тим, що ми називаємо кармічним шаблоном, який було сформовано в минулих життях.

Практика шаматхи дає нам той ключик, за допомогою якого ми можемо покинути в’язницю самсари.

Як практикується шаматха?

Коли ми практикуємо шаматху, то дуже важливо сидіти так, щоб ваша спина була рівною. В нашому тонкому тілі розташована величезна кількість енергетичних каналів, по яким протікає прана. Найважливіший канал – центральний. Внаслідок нашої практики прана входить в центральний канал.Якщо наша спина рівна, тоді центральний канал є випрямлений і прана може рухатися без перешкод. Рух прани в центральному каналі приводить до пережиття природи свідомості (магамудри або дзоґчену). Також дуже важливо молитися до Лами й Трьох Перлин. В нашій традиції жертовність до Ґуру являється необхідним аспектом будь-якої практики, тому що любов і жертовність розкриває наше серце і допомагає позбутися чіпляння за его.Чіпляння за его є великою перешкодою до пережиття нашої пробудженої природи свідомості. Якщо ми здатні відкинути це чіпляння, то завдяки відкритості до Ґуру, його реалізація перетікає в нашу свідомість, ми стаємо невід’ємні від нашого Ґуру

Отже, як практикуєтсья шаматха. Є багато рівнів шаматхи, але нам зараз найважливіше зрозуміти техніку цієї практики. Мої лами навчали мене цій практиці як першому щаблю в практиці магамудри. Є шаматха з об’єктом, а є шаматха без об’єкту.

Шаматха з об’єктом

Є два типи шаматхи з об’єктом: зовнішнім і внутрішнім. Зовнішнім об’єктом для зосередження може бути який завгодно предмет: маленька статуетка Будди, камінчик, шматочок дерева і т.д. Бажано щоб об’єкт, який ви вибираєте для зосередження, не викликав у вас багато емоцій і думок. Розташуйте об’єкт таким чином, щоб він був приблизно на відстані витягнутої руки перед вашими очима. Дивіться на об’єкт не аналізуючи його форму, колір і т.д. Просто дозвольте йому бути присутнім в вашій свідомості. Як тільки ваша ваша увага розпорошуватиметься, м’яко повертайте її до об’єкту. Не впадайте у відчай якщо ви зауважите що здатні зосереджуватися протягом дуже короткого часу або взагалі не здатні зосереджуватися. Тут важливе терпіння. Коли ми практикуємо шаматху з внутрішнім об’єктом, то це може бути візуалізація ваджри на кінчику носа, рахування дихання і т.д. Коли ми медитуємо на дихання, то рахуємо кожен видих від 1 до 21, а потім в зворотньому порядку від 21 до 1. Дуже важливо щоб ви рахували не механічно, а усвідомлюючи що ви робите. Коли я робила шаматху на дихання, то якщо зауважувала, що рахую механічно, то просто починала рахувати спочатку. На початку дуже часто я не доходила до 21, але коли я була здатна завершити весь цикл (дорахувати до 21 й назад), тоді я робила помітку на папері і по завершенню медитативного сеансу могла побачити скільки повних циклів я нарахувала за весь сеанс. Так я могла слідкувати за своїм прогресом, що робило мою практику цікавою для мене. Лама Ґарчен Рінпочє також подавав медитацію, де зосереджуєшся на повторенні мантри ОМ А ХУНҐ.

Коли наше зосередження є вже досить добрим і ми здатні утримувати в свідомості об’єкт протягом якогось часу, ми зауважуємо, що різні думки й емоції можуть поставати в той самий час як ми утримуємо зосередженя на вибраному об’єкті, але ми здатні не відволікатися на ці думки й емоції й не втрачаємо зосередженя на об’єкті. Думки постають і зникають. Ми свідомі що-до цього процесу (це усвідомлення), але не задіюємося в цей процес. Це вже наступний щабель практики – віпаш’яна.

Шаматха без об’єкту

Шаматха без об’єкту – це зосередження на присутності в даний момент. Коли ми навчимося зосереджуватися на об’єкті, ми можемо прибрати об’єкт і вживати ту ж саму техніку тільки без об’єкту. Шаматха без об’єкту відрізняється від магамудри тим, що шаматха – це витворений стан, якщо це навіть стан без концепцій, він не є всеосяжним, в той час як стан магамудри є спонтанним, природним і всеосяжним. Пережиття магамудри може виникнути під час практики шаматхи або віпаш’яни. Коли ваше зосередження на об’єкті є добрим і присутнє усвідомлення, іноді ви можете зауважити що об‘єкт вашого зосередження розчиняється, але лишається ясне усвідомлення тотальної присутності і всеосяжності. Звичайно, стан магамудри неможливо описати, але коли ви маєте це пережиття, ви не маєте сумніву що це пережитя природи вашої пробудженої свідомості. Коли такий стан виникає, тоді ми полишаємо об’єкт і перебуваємо в цьому природньому стані. Коли це пережиття зникає, тоді ми знову повертаємося до об’єкту, на якому зосереджувалися до цього.

Шаматха та інші практики

Фактично, в будь-якій дгармічній практиці, яку ми робимо (чи то є візуалізація Їдама, начитування мантри, і т.д.), є присутня шаматха, віпаш’яна (латонґ по-тибетськи, special insight) і магамудра, і тільки від рівня нашоі практики залежить який з цих трьох аспектів ми практикуємо. Деякі люди говорять що вони отримали вченя по магамудрі й практикують магамудру, але хоч би як вони називали те, що вони роблять, якщо вони не здатні добре зосереджуватися, вони практикують шаматху.

Якщо ж людина не намагається тренуватися в зосередженні на практиках які вона робить, а механічно читає дгармічні тексти й повторює мантри як папуга, то такій людині довго прийдеться чекати на результати в практиці.

Практика шаматхи допомагає виробити незламне зосередження. Зосередження породжує усвідомленя. Усвідомлення, в свою чергу, разом з жертовністю до Лами –це шлях до магамудри й швидкої реалізації всіх якостей Будди.

Досягнення результатів у практиці

Iснують різні погляди стосовно того, наскільки досягнення добрих результатів в практикі шаматхи перебуваючи в світі є реальним. Серед тих поглядів немає хибних, оскільки різним істотам підходять різні методи.

Одна з найперших речей яким я навчилася від свого Лами – це критично ставитися до того що ми чуємо, навіть якщо ми чуємо це від Будди. Ґарчен Рінпочє досягнув високих реалізацій в жахливих умовах в китайському таборі, де він протягом дня будував дороги. Його реалізація не є наслідком того що він є тулку – вона є наслідком зречення. Що таке рітріт? Це уникання звичного способу життя. Звичний спосіб життя наповнений об’єктами які породжують звичні несвідомі реакціі, а ті, в свою чергу, несвідомо продукують негативні емоціі й приводять до відповідних наслідків. Ці наслідки – страждання. В рітріті, внаслідок уникання об’єктів що чіпляють нашу увагу (чи, радше, це наша свідомість має звичку чіплятися за ті об’єкти) й зосередження на об’єкті практики, наша свідомість заспокоюється. Тоді нам легше не чіплятися за старі звички сприйняття. Коли ми не чіпляємося за звички, тоді увага не слідує за концепціями що несвідомо виникають в розумі (ті концепціі виникають внаслідок інших концепцій, тобто, ми говоримо про кармічні нахили). Коли увага не слідує несвідомо за концепціями, тоді ми здатні побачити механізм роботи нашоі свідомості. Це вже віпашьяна. Коли ми бачимо те, з чого постає цей механізм, тоді ми здатні бачити природу свідомості й практикувати махамудру.

Тепер подивимося на все це з іншого боку. Ми звертаємося до духовноі практики для того щоб звільнитися від страждання й допомогти іншим звільнитися.Найперше, що ми осмислюємо на початку кожноі практики – це страждання. Для чого ми це робимо? Що є джерелом страждання? Внаслідок осмислення, ми приходимо до висновку що страждання походить з власноі свідомості, яка чіпляється за власні концепції. Зараз я говорю про відносний рівень. Ми осмислюємо страждання своє й інших не для того, щоб займатися саможалінням, а для того, щоб зрозуміти причину страждання. Коли ми розуміємо причину страждання, тоді і виникає зречення. Це зречення не означає осоружності до побутових речей. Воно означає що ми втрачаємо зацікавлення в тих речах що викликають несвідоме чіпляння. Чи, радше, ми втрачаємо зацікавлення в такому сприйнятті речей, яке приводить до страждання. Коли зречення присутнє, тоді наша увага обертається всередину, у власну свідомість. Тоді набагато легше досягнути високого рівня зосередження. Тепер дивіться: коли ми зачиняємося в рітріті, ми досягаємо заспокоєння свідомості внаслідок штучного уникання об’єктів що звертають увагу назовні й розпорошують її. Ми призвичаюємо свідомість до того, що вона не слідує за несвідомими концепціями. Внаслідок зречення свідомість також обертається всередину. Це два підходи до практики що ведуть до подібного результату. Я говорю про це щоб пояснити що абсолютно все є можливим, просто треба підібрати правильний засіб. Хоча рітріт і допомагає заспокоїти свіідомість, мій рітрітний майстер говорив про практикантів які провели багато років в рітріті але не мали високих досягнень. Це ставалося тому, що людина не мала сильного зречення й продовжувала чіплятися за концепції.

Пратика шаматхи не є метою. Ця практика є засобом заспокоєння свідомості.Це є перший крок в практиці махамудри. Коли свідомість спокійна, тоді усвідомлення природно постає. Ми вживаємо усвідомлення для того щоб побачити рух свідомості й розпізнати природу свідомості.

Стосовно різних поглядів на практику: деякі лами говорять про те, що це надзвичайно складно, майже неможливо побачити природу свідомості. І з цим я не згодна, тому що для багатьох учнів Ґарчена Рінпочє це не є складно. Багато залежить також від особистого досвіду вчителя.
З вчень Лами Журавки Дазанґ.

Запис дводенного рітріту шаматхи з Ламою Журавкою Дазанґ, Київ 2015