Його Святість Дрікунґ К’ябґон Чунґцанґ, 36-й утримувач трону лінії Дрікунґ Каг’ю і 8-ма реінкарнація Чунґцанґа Рінпоче є маніфестацією Манджушрі.
Дрікунґ К’ябґон Чунґцанґ, Тензін Чокі Нанґва, народився в рік Водяного Коня в 1942 році в Лхокха як молодший з п’яти синів у видатній шляхетній родині Лхаґ’ярі. Його батьком був Трічен Келсанґ Н’єндрак, а матір’ю Ріґзін Чодзом. Сім’я Лхаґ’ярі – одна з найстаріших дворянських родин Тибету, що походить з древньої королівської династії та називається Дева Лхаґ’ярі Трічен.
Після передчасної смерті 7-го Чунґцанґа Рінпоче Тензіна Чок’ї Джунґне (1909-1940), молодшого сина родини Лхаґ’ярі було визнано реінкарнацією Чунґцанґа Рінпоче в 1946 році і було зведено на престол в монастирі Дрікунґ Тіл. Ця реінкарнація була підтверджена багатьма знаками, пророцтвами та оракулами. Ґ’ябра Тріцаб бачив видіння на озері Лхамо Латсо, що було підтверджено пророцтвами Й.С. 16-го Кармапи та Й.С. Таклунґ Матрулом. Тибетський уряд також підтвердив достовірність реінкарнації і Чунґцанґ пройшов традиційний тест вибору релігійних предметів, що належали колишнім перевтіленням.
У віці восьми років він почав вчитися читати і писати, запам’ятовувати тексти, а також виконувати обряди і ритуали. Його головним духовним наставником (йонґдзіном) був перший Ґар Кхенсур Цанґ’янґ Норбу, потім з 1955 року Тріцаб Ґ’ябра Рінпоче і Аянґ Рінпоче Тхубтен. Він отримав передачі, посвячення і вчення традиції Каґ’ю і зокрема традиції Дрікунґ Каґ’ю від Тріцаб Ґ’ябра, Аянґ Тхубтена, Лхо Бонґтрула Рінпоче та інших видатних лам.
У 1959 році після тибетського повстання, Чунґцанґ Рінпоче довелося пройти комуністичні ідеологічні обробки та важку боротьбу у Шедрі Н’їма Чанґра, де китайська армія створила свій регіоналий штаб. Піcля жорстокого поводження, в грудні 1959 його кинули у в’язницю. Чунґцанґ Рінпоче залишався ув’язненим 23 роки до 1982. В часи культурної революції він повинен був пройти суворі програми повторного освіти і примусової праці. У той час його перевели у сумнозвісній табір Конґпо Нінґтрі, де він працював лісорубом. Одного разу його було важко поранено внаслідок падіння дерева. Казали, що він вижив тільки тому, що він був К’ябґоном Рінпоче.
Зрештою в ході політичної лібералізації в Китаї в 1983 році його було звільнено з в’язниці і він отримав посаду Громадському Регіональному Конгресі і згодом керівну посаду в Департаменті у справах релігій Тибетського автономного регіону.
У 1985 році вперше Чунґцанґу Рінпоче дозволили поїхати до Індії, щоб зустрітися зі своїми братами, які покинули Тибет. Він також відвідав монастир Дрікунґ в Ладаку, де зустрівся з Чецанґом Рінпоче вперше після 26 років. Другий раз йому було дозволено поїхати за кордон в 1992. Чунґцанґ Рінпоче прибув на інавгурацію монастиря Джянґчублінґ в Дерадуні. Так як це був рік Мавпи, він дав традиційні для цього року вчення разом з Чецанґом Рінпоче. Для лінії Дрікунґ Каґ’ю це було довгожданне об’єднання сонця і місяця. У той час Чунґцанґа Рінпоче було підвищено до заступника генерального секретаря Управління у справах релігій у Лхасі, посаду, яку він займає до сьогодні.