Молитва, що проймає серце жертовністю
Намо Ґуру!
Це – відома практика, Закликання Майстрів Звіддаля. Позаяк посутній принцип викликання благословінь Ґуру полягає в сильній жертовності, що породжена зневір’ям у самсарі та глибоким зреченням, плекаймо жертовність не банально, не на словах лише, а дійсно щиро й глибоко з усього серця, з само́го нашого єства. Милозвучно наспівуймо цю молитву, свідомі того, що наш Лама воістину є Будда.
Ґуру, почуй нас!/ Ґуру, почуй нас!
Слухай, Ґуру корінний!Сутносте всіх Будд минулих,/ теперішніх, прийде́шніх,
Джерело Дгарми свідчень,/ розумінь, потужних звершень,
Ґуру шляхетної Санґхи,/ зглянься, Ламо корінний!Скарбе добра-любові,/ співчуття й благословінь,
Джерело двох досягнень-сил,/ просвітлене діяння,
Що омиває благістю,/ почуй нас, Майстре корінний!Майстре Безмежне Світло,/ відгукнися, милосердний!
Споглянь з безміру дгармакаї,/ що за межами думок.
Натворивши скверну карму,/ ми блукаємо в самсарі –
Провадь до чистої землі/ великого блаженства.Майстре Ченре́зіку, поглянь,/ у співчутті почуй нас!
Споглянь зі світла-простору/ самбгоґакаї сяйної.
Всіх сущих у шести світах/ зціли ти від страждань.
Три світи самсари вповні/ витруси з самого дна.О, Ґуру Падмасамбгаво,/ благаємо почуй нас!
Із Чамари Лотосного/ Світла ти поглянь на нас.
У цій епосі темній/ блукачі є без Притулку.
Просимо тебе, врятуй/ своїм безмежним співчуттям!Ґуру-Матінко Єше Цоґ’ял,/ почуй нас милосердна!
Поглянь на нас з Кхечари,/ із насолоди чистої,
З міста вищого блаженства./ Хоч ми творили неблаге́,
Провадь нас, о Дакіні,/ у чисту сферу Звільнення.Майстри Родів скарбів-терми / й кама, почуйте нас!
Спогляньте із ясного стану/ чітко́го усвідомлення.
Пронизуйте темницю/ нашого невідання
Променями сонця/ вира́зного пробудження.Майстре усевідання,/ Дріме Озер, почуй нас!
Споглянь із простору п’яти/ світел само-присутності.
Розкрий силу осіяння/ чистоти первинної
І поможи нам зве́ршити/ ясні́ чотири візії.Владарю Атішо, Отцю/ й твої сини, почуйте нас!
Спогляньте із Тушіти,/ в оточенні усіх божеств.
Хай в нашім умі-серці/ розквітне бодгічітта –
Порожнеча сповнена/ осяйності й любові.Три великі сіддги – Марпо,/ Міларепо і Ґамбопо, –
Згляньтеся і відгукніться/ із простору Основи
Блаженства незнище́нного./ Розкрийте магамудру в нас –
Ясний простір-насолоду;/ дгармакаю удійсні́ть.Кармапо, Владар світу,/ благаємо почуй нас!
Споглянь зі суті-простору,/ де ти усіх пристру́нюєш.
Поможи нам осягнути/ – все справді ілюзорне є.
Хай всі з’яви і свідомість/ як три каї виникають.Ґуру Карма, Дрікунґ, Друкпа ,/ чотирьох і восьми Родів
Каґ’ю, ви почуйте нас!/ Зважте з істинного стану.
Пошліть в наші уми-серця/ благословіння Роду.
Благословіть на звершення/ досвіду й реалізації.П’ятеро Праотців Роду/ Сак’я, ви почуйте нас!
Спогляньте з поля єдності/ самсари і нірвани.
Поможіть нам поєднати/ Погляд, дію, медитацію.
Ведіть нас блискавичним/ шляхо́м умілих засобів.Майстри Шанґпа, згляньтеся/ на нас зі світла чистого!
Поможіть нам достовірно/ практикувати методи
Аспектів різних звільнення./ Хай єдності досягнемо
Поза межами всіма/ навчання й не-навчання.Танґтонґ Ґ’ялпо, магасіддго,/ благаємо почуй нас!
Споглянь з безмежжя співчуття/ й любові. Поможи нам
Розпізнати факт, що все/ по-суті ефемерне є.
Благослови на те, аби/ опанувати рух ума.Батьку Падампо Санґє,/ благаємо почуй нас!
Споглянь з простору Основи,/ що вищі дії звершує.
Поможи опанувати/ дисципліну ваджрову,
Яка призводить конче/ до вищого Пробудження.Матінко Мачік Лабдронмо,/ благаємо почуй нас!
Споглянь із позамежжя/ істин Праджняпараміти.
Допоможи нам відсікти/ прив’я́зання-до-его
Й узріть без-самість істинну,/ за межами дуальності.Долпо Санґє́ всевидящий,/ благаємо почуй нас!
Споглянь зі сфери чистої/ вищих благих якостей.
Заспокоївши-всотавши/ прани у канал центральний
Нехай явимо ми тіло/ незнище́нне ваджрове.Джєцун Таранатхо мудрий,/ благаємо почуй нас!
Споглянь зі сфери трійці/ супутниць-мудр умілих.
Веди нас таїнствами/ ваджрового шляху сили.
Благослови, щоби цілком/ здійснити тіло райдужне.Тертон великий, Чокґ’юр/ Лінґпо, благаємо почуй!
Споглянь з безмежжя дгармакаї./ Благослови, аби всі
З’яви розчинялись в стан/ за межами зникань і з’яв.
Хай пізнаємо спонтанне/ само-усвідомлення.Орґ’єне Дечен Лінґпо,/ благаємо почуй нас!
Споглянь зі самосяйної/ гри самбгоґакаї.
Благослови прояв п’яти/ кай само-присутності,
Відкритість вільну від надій,/ очікувань, розчарувань.Всепроникний Шикпо Лінґпа,/ благаємо почуй нас!
Споглянь зі стану співчуття,/ що в поміч усім сущим.
Благослови на те, аби/ знайти в собі перлину суті,
Аби плід шляху дозрівав/ і зве́ршився в Основі.Бодгісатво Пема Ньюґу,/ благаємо почуй нас!
Споглянь на нас із простору/ мережива ілюзії.
Поможи нам возз’єднатись/ з Сувереном розпізнання,
Він бо Владика сяйний/ «тіл» чотирьох Просвітлення.Джам’янґ Кх’єнце Ванґпо славний,/ благаємо почуй нас!
Споглянь зі сфери мудрості/ одвічної, просві́тлої,
Що з’яви всі розпізнає́/ в їх суті й розмаїтті.
Розчисти млу невідання,/ розкрий-но мудрість істинну.Озел Тулпей Дорджє добрий,/ благаємо почуй нас!
Споглянь з веселки світла/ п’ятьох одвічних муростей.
Поможи очистить краплі,/ пра́ну і свідомість-ум.
Благослови нас пробудити/ енергій тіло ваджрове.Пема До Нґак Лінґпо славний,/ благаємо почуй нас!
Споглянь на нас з незмінного/ блаженства-порожнечі.
Благослови виконувать/ цілком і бездоганно
Всі наміри просвітлі/ всіх Будд і чуйних бодгісатв.Нґаван Йонтен Ґ’ятцо добрий,/ благаємо почуй нас!
Споглянь з союзу простору/ і само-усвідомлення.
Хай припинимо сприймати/ ілюзію за справжнє
Й дамо само-звільнятися/ всьому, що виникає.Бодгісатво Лодрьо Тхає,/ благаємо почуй нас!
Споглянь на нас зі стану/ потужної любові.
Поможи нам пам’ятати/ – всі були нам матерями.
Благослови їм помагати/ невтомно, самовіддано.Пемо Ґарґ’ї Ванґчук славний,/ благаємо почуй нас!
Споглянь на нас із простору/ осяйного блаженства.
Благослови звільняти п’ять/ отрут в п’ять чистих мудростей
Й відпускати всі чіпляння,/ всі бажання і відра́зи.Тенньї Юнґдрунґ Лінґпо добрий,/ благаємо почуй нас!
Споглянь з відкритості-основи/ єдності нірвани й світу.
Благослови, аби офі́рність/ розкривати в умі-серці.
Нехай реалізація/ і звільнення єднаються.Сину сіддгів, Кармо Урґ’єн,/ благаємо почуй нас!
Споглянь зі сфери мудрості/ розпізнання порожнечі.
Введи на́с, нащадків щирих,/ у стан розпізнавання суті.
Поможи здобути царство/ природи справжньої єства.Ґуру добрий корінний,/ благаю я – почуй мене!
Споглянь із вищого блаженства,/ з верхівки голови моєї.
Хай розпізна́ю свою суть,/ магамудру, стан природний,
Хай на́чисто Пробуджуся/ цілко́м у цьому вже житті!Овва́!
Такі як я істоти сущі/ з кармою негожою, здавна
Волочимося у самсарі,/ блукаємо в імлі страждань,
Біль далі пожинаємо, та/ в серці ні на мить не каємось.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови, щоб зречення/ постало глибоко з нутра.
Благослови, щоб зречення/ зродити сильно й щиро.Здобули ми свободи й пільги/ життя дорогоцінного,
Проте марнуємо цей шанс,/ відволікаючись на марне.
На Звільнення настроєні,/ в лінь-забуття впадаємо.
З острова скарбів вертаємось/ бігме з порожніми руками.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови, щоб це життя/ набрало значення й ваги.Ніхто ще смерті не уникнув,/ один за одним помираємо
Немов у черзі в потойбіччя./ Я вмерти можу будь-коли,
Проте як бовдур несповна ума,/ не усвідомлюю, що смерть
Є завжди близько, все планую/ довге неаби́яке життя.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови не гайнувати час,/ а схеми ума знедійснити.Колись мої рідні й друзі/ без мене продовжать свій шлях.
Майно, яке я збираю,/ усе до інших перейде.
Навіть це викохане тіло/ залишу ген позаду я;
В бардо моя свідомість/ сама блукатиме наосліп.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови нутром відчути,/ що все минає й марне є.Холо́ну від мороку страху,/ вітер карми нещадно
Жене нас. Вла́даря смерті/ жахні́ посіпаки мордують
Нас, періщать і вкидають/ у темнії прірви буття,
Де звідувать мусим нестерпні/ муки за свої помилки.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови звільнитися/ з провалля сфер злощасних.Хоча мої вади як гори,/ ховаю їх в собі лукаво;
Про мізерні вади інших/ пащеку́ю на весь світ.
Добрих рис у мені катма,/ втім праведність вдаю з себе.
Кажу, що Дгарму практикую,/ втім дію протилежно їй.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови, щоб подолати/ своє лицемірство й егоїзм.Тирана в собі ховаємо/ – демона прив’я́зання-до-«я».
Наші думки викликають/ емоції неспокою.
Наші вчинки зроджують/ сумнівні й неблагі плоди.
Адже направду й досі ми/ не йдемо шляхом Свободи,
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови, щоб егоїзм/ відтяти глибоко в корні́.Похвала мене здіймає,/ осуд – гнітить, опускає.
Із-за якихось грубих слів/ мені вривається терпець.
Бачу зболених, стражденних/ – не відчуваю співчуття;
Бачу тих, хто є в нужді/ – зав’язуюсь у скнарність я.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови мою свідомість/ з святою Дгармою з’єднати.Самсара геть не має суті,/ приписуєм їй різні смисли.
Заради тліну покидаєм/ те, що сутнє і нетлінне.
Маємо все, що треба, а/ хочемо більшого й більше.
Наш розум дурить себе сам/ оманами ілюзії.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови пробудитися/ із цього сну свідомості.Не можу витримати ані/ йоти болю тіла і ума,
Проте вперто не замислююсь/ про муки в нижчих сферах.
Хоч і бачу я несхибність/ дій-плодів закону карми,
Замість добро творити,/ роблю лише неблаго я.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови переконатись/ в істині закону карми.Я недругів відштовхую,/ за друзів я чіпляюся.
В неусвідомленні не знаю/ що приймати й відкидати.
Коли Дгарму практикую,/ то нуджуся й дрімаю;
Коли не-Дгарму практикую,/ жвавий і дуже вправний.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови споглядати/ свої думки й реакції.Назовні роблю вигляд, що/ Дгарму практикую я,
Та моя свідомість в себе/ Дгарму справді не ввібрала.
Немов отруйні змії, в мені/ емоції приховані,
Але в тяжких терпких умовах/ мої вади проявляються.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови опанувати/ почуття, думки, увагу.Вдаючи з себе духовного,/ над собою не працюю;
Однобоко на все дивлюся,/ лину за плином буденщини.
Двоєдушність і несвідомість/ в’їлись цупкими звичками.
Знову й знову добрий намір/ виникає і щезає.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови усвідомити/ свої звички й власні вади.Щодня ми наближаємось/ до смерті неминучої –
Щодня стаємо менш чутливі/ і серце наше грубшає.
Хоча ми Ламі віримо,/ жертовність наша меншає.
Любов, повага до друзів/ дгармічних усе слабшає.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови, щоб зм’якшити/ свій розум очерствілий.Притулок ми беремо,/ закликаєм бодгічітту,
Молитви гарні читаємо,/ а спочуття й жертовність
На дні серця ледь же́вріють,/ Дгарма на вустах лише.
Практика, ставши рутиною,/ нас не заторкує глибоко.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови, щоб все, що роблю,/ палало бодгічіттою.Всі страждання – від бажань/ щастя для себе самого.
Хоча стан будди виникає/ від альтруїзму сильного,
Плекаючи бодгічітту,/ все далі чіпляюсь за «я»;
Не тільки не творю добро,/ а й біль приношу іншим я.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови, аби ставити/ себе на місце інших.Ґуру – це будда, а ставлюсь/ до нього як до звичайного.
Його доброта неймовірна,/ а я не свідомий її.
Як він не робить, що очікую,/ віру швидко втрачаю.
Моє сприйняття його дій/ тьмарю своїми сумнівами.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови, аби моя/ жертовність набирала силу.Моя свідомість – це будда,/ втім це не усвідомлюю.
Мої думки є дгармакая,/ втім не розпізнаю́ цього.
Неконцепційність – стан природний,/ втім не утримую його.
Природність – це Основа, втім/ не розпізнаю́ цього.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови, щоб розпізна́ння/ саморозкрилося в собі.Смерть нещадна й неминуча,/ втім не беру це до уваги.
Дгарма дійсно благодатна є,/ втім у півсили практикую.
Карма є безпомилкова,/ втім дію неусвідомлено.
Усвідомлення нагальне є,/ втім я відволікаюся.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови плекати вміло/ уважне усвідомлення.Через хибні свої дії/ народився в віці темному.
Недобрі наші вчинки/ призводять до неспокою.
Суєтні наші друзі/ ведуть нас до сум’яття.
Зайвими розмовами/ відволікаємось від практики.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови в житті нагально/ практикувати Дгарму.Спочатку мої помисли/ були лише про Дгарму,
Проте мої дії – причина/ самсари, конфузу, журби.
Холод небла́га підточує/ очищення рясний врожай.
Наче грабіжник бездумний,/ нищу запаси благості.
Ґуру добрий, думай про нас!/ Мій Ламо, серце, поможи!
Благослови практикувати/ Дгарму до повного звершення.Благослови відчути в серці/ стомлення від світу.
Благослови знедійснити/ суєтні схеми розуму.
Благослови замислитись/ всерйоз про близькість смерті.
Благослови переконатися/ в істині закону карми.Благослови, щоб перешкоди/ на Шля́ху розчинялися.
Благослови практикувати/ сумлінно й наполегливо.
Благослови, щоб труднощі/ перетворювати в Шлях.
Благослови, щоб неослабно/ вживати протидії.Благослови, щоб сильною/ жертовністю палати.
Благослови, щоб утина́ти/ під корінь всі ілюзії.
Благослови, щоб пробудити/ в серці усвідомлення.
Благослови, щоб чітко ясно/ пізнавати стан природний.
Благослови, щоб пробудитися/ цілком у цьому вже житті.
Благослови, щоб просвітлитися/ цілком заради всіх істот.Молюсь до тебе, Ґуру мій!/ Тебе я кличу тужно!
Зглянься, прошу, наді мною,/ мій коханий добрий Ламо!
Від усього єства-серця/ ревно лину я до тебе!
Благослови нашим єствам/ з’єднатися в одне!
Хоча кілька відданих практиків наполягали довший час щоб я щось таке написав, втім зайнятий іншими справами я відкладав це на потім. Та нещодавно пані Самдруп Дронма, добрий практик зі шляхетного роду, й Дева Ракшита ревно попрохали мене про це, й отож цю молитву зладував я, Лодрьо Тхає, той, хто в цьому темному віці лише вдає з себе Ламу, в великому скиті Дзонґ-шьо Де-шек Дю-па.
Хай же благо і добро росте і розквітає!
Редагувала Лама Журавка Дазанґ.
Український переклад, так само як і тибетський текст, можна наспівувати на мелодію традиційну саме для цієї молитви. Як зазвичай і в інших перекладах на західні багато-силабічні мови, з моно-силабічної тибетської мови, переклад цей вийшов довший від тибетського оригіналу, приблизно вдвічі. Тобто, наприклад, там де в тибетсьому оригіналі куплет має два рядки, тут він має чотири, і т.д. Оскільки в цій молитві насправді є дві мелодії – в першій половині молитви, де куплети в перекладі є в чотири рядки, мелодія є одна, а в другій половині молитви, де куплети в шість рядків, мелодія інша – а переклад вийшов вдвічі довший, то якщо наспівувати цей переклад на традиційну мелодію на записі в ютубі з тибетським текстом, то перша мелодія на тибетському записі закінчиться десь вдвічі швидше за першу половину українського перекладу. Те саме стосується й другої половини. – примітка перекладача.
