Молитва Самантабгадри

Го! Все суще і всі явища, нірва́на і самса́ра,
Одну Основу мають, два шляхи й два результати;
Вони є дивоглядний прояв усвідомлення або неві́дання.

Тож через мій, Самантабгадри, молитовний намір,
Хай кожен, сутність розпізнаючи́, стане буддою,
Звершеним воістину в палаці дгармадга́ту.

Несотворе́нна є всього́ Основа,
Вона – безмежний Простір,
Відкритість несказа́нна, що постає́ сама собо́ю
І не вкладається в поняття «самсара» чи «нірвана».
Розпі́знана напра́вду, це будда є, Пробудженість;
А не розпізнана – істота, блукаюча в самсарі.

Молюсь за вас, істоти всіх трьох сфер,
Аби ви розпізнали невимовну істину, Основу.
Я, Самантабгадра, її вже удійсни́в –
Це незалежний від причин й умов суттєвий факт,
Одвічне і ґрунтовне усвідомлення.
Його не хи́блять ззовні зайнятість,
Ані притлумленість всередині, жада́ння чи відраза.
Мла несвідомості його не заторка́є,
Тому всі самопро́яви по суті є без хиб.

Коли це самоусвідомлення розпі́знане,
Нехай би знищення настало всім світа́м –
Страху немає.
У недвоїстості свідомості-і-про́явів
Нема чіпляння за п’ять чуттєвих зваб.
Свідомість самопізнаю́ча, вільна від концепцій,
Не підлягає жодним формам,
У ній нема п’яти отрут.

В її розпізнаючій ясності,
Невпинній і безперешкодній,
Одна є сутність, в ній п‘ять мудростей –
П’ять видів усвідомлення одвічного.
Із дозрівання п‘ятьох мудростей
З‘являються п‘ять буддових Роді́в.
Їх розгортання проявляє
Будд, яких є сорок два;
А їхня динамічна сила являє
Герук у гніві, котрих шістдесят.
Ґрунтовне усвідомлення не хи́бить.

Я, Самантабгадра, одвічно є Пробуджений.
Тож як цей намір закладаю і возношу цю молитву,
Хай ви, істоти всі троїстої самсари,
Розпізна́єте спонтанне усвідомлення.
Нехай велика мудрість-усвідомлення
Розкриється на повну силу!

Невпинно промені́юся різноманітним чином
Та проявляюсь у мільярдах різних з’яв,
Аби істот отямлювати
В спосіб найпридатніший для них.
Хай силою цієї молитви співчуття
Ви, що блукаєте в трьох вимірах самсари,
Пробудитесь і звільнитесь з омани шести сфер!

Передовсі́м ви є немов у напівсні,
Бо не розпізнає́те усвідомлення Основи,
А з цього – невира́зність, забуття́.
От це і є невідання, причина всіх сум’ять.

Йому піддаючись, втрачаєте притомність.
У тому стані – заміша́ння й тонка заморо́ка.
З того вилуджується ілюзорне «я»,
Яке сприймає «інших», як чужих.
З того ментальні звички, поступово тужаві́ючи,
Щодалі більше полоня́ть –
Розкручують коловорот самсари.
З того нарощуються п’ять отрут-емоцій,
А від них – суєтні дії, їм немає кінця-краю.

Позая́к основою конфузу є забуття й невідання,
Я, будда, закладаю молито́вний намір,
Аби усі ви розпізнали самоусвідомлення!

Невідання співпостаюче, одночасне –
Це невпізна́ння та відволікання.
Невідання набуте, що усе описує – чіпляння
За двоїстість стосовно «себе» й «іншого».
Ці два різно́види невідання – основа всіх ілюзій.

Хай через цю буддову молитву,
Ви, при́спані самсарою,
Пробу́дитесь зі сну неусвідомлення!
Нехай свідомість, що впада́є у двоїстість,
Стане пронизливо ясно́ю!
Розпізнава́йте усвідомлення,
Що зріє в саму суть!

Розуму дуальний стан – це сумнів і збентеження.
Тільки-но за думку несвідомо зачепилися,
Ця тонка́ прив’язаність ущільнює кармічні нахили.

Жага́ із неї до приємного – до їжі і достатку,
До одежі й дому, до партнера, родичів і друзів –
Це омана цьогосвітня,
Що мно́жить прив’яза́ння і краде ваш спокій.
Від хотінь ума, який чіпляється за те,
Що виклика́ бажання – і дій без ліку набереться.
Коли дозріє плід такого прив’яза́ння,
Наро́дитеся ненаситним духом –
Завжди голодним, звиродні́лим.

Я будда, і молюсь за те,
Щоб ви, істоти жадібні і хтиві,
Ані ховались від бажань, ані тягнулися за ними.
Натомість, відпружте розум у природний стан.
Так уважно потривавши,
Ося́йним стане ваше усвідомлення.
Нехай розкриється усерозпізнаю́ча мудрість!

Коли з’являється щось «зовні»,
Переполо́х і заміша́ння
Виникає у тонкі́й свідомості.
Це згодом грубшає,
І звичними стають відра́за й нетерпіння,
А далі – і ворожість, і наруга.
Коли ж плід ворожнечі дозріває,
Горітимете у жахни́х пекельних муках.

Тому за те возношу буддову молитву,
Щоб ви, істоти шести видів,
Як тільки виникає злість,
Не закривалися від неї, ані чіплялися за неї;
Свідомо відпустіть її
В природний стан –
Відпочивайте у ясно́му усвідомленні.
Нехай розкриється світося́йна мудрість!

Зарозумілі, ви в своїй гордині
Змагаєтеся з іншими й применшуєте їх.
В високодумстві потура́ючи собі,
Зазнаєте́ страждань від пихи і від звад.
Коли дозріє плід таких от дій,
Перенаро́дитесь серед богі́в,
Що зазнаю́ть страждань від змін,
І згодом упаде́те в нижчі сфери.

Я будда, і молюсь за те,
Щоб ви, істоти ґонорові,
Дали спочить уму в єстві.
І потривавши в цьому стані,
Самоосяїться свідомість.
Нехай дозріє мудрість рівноваги!

Із-за ущільнених рутин двоїстості й фіксацій
Себе виправдуєте, для вас же інші винуваті.
Звикши до змагання і сваро́к, потра́пите
У світ уще́рбних на́пів-бо́гів,
Де правлять заздрощі й гризня́.
Набувши карму від борні й наруги,
Впадете згодом до само́го пекла!

Я будда, тож хай через мою молитву
Покинете ви завидющі помисли,
Не бийтеся із ними, немов то вороги́,
А просто відпустіть їх –
Дайте спочить свідомості в єстві.
Так уважно потривавши,
Самоосяйним стане усвідомлення.
Нехай проявиться мудрість вільних дій!

Від неуваги, в’ялості й відволікання
Апатія і несвідомість хутко заполонює –
Вас осідає лінь неусвідомлення.
А як із цього плід глупоти́ дозріє,
Беззахисні блукаєте в звіриній сфері.

Тому й молю – ви, що дріма́єте
В обо́рі збайдужі́ння,
Ясно́го усвідомлення світоч запаліть!
Нехай він млу неусвідомлення розчинить!
Нехай розкриється неконцепційна мудрість!

Ви, трьох світів істоти сущі,
По суті ви ж усі як я –
Ви насправді будди! Основа всьо́го!
Проте́, від неусвідомлення хи́бите і забуваєтесь –
Так Основа стає ґрунтом несвідомості,
Й марнуєтеся у безглуздих справах.
Шість видів дій кармічних – як несвідомий сон.

І я, первинний будда, тут для того,
Аби буди́ти всіх, хто зазнають
Шість видів перероджень.
Так хай же силою Самантабгадри наміру
Ви всі без винятку пробудитесь
В осяйному просто́рі дгармадгату!

Атож! Якщо cтара́нний йоґін
У стані усвідомлення вира́зного,
Закладає щиро цей незламний намір,
То кожен, хто почує цю молитву,
За три життя воістину просві́тлиться!

В час темряви на сонці або місяці,
В час землетрусу, коли земля рокоче,
У дні сонцестояння і на Новий Рік
Поставайте ви Самантабгадрою
І цю молитву промовляйте голосно!

Якщо потужно так робитимете, аби всі почули,
То завдяки такому наміру-молінню йоґіна,
Істоти всіх трьох вимірів
Звільня́ться поступово від страждань
І зрештою просві́тляться!