Намо Ґуру! Вчителю слава!
Побувши якийсь час у печері “Ваджрова фортеця”, що на Білій Скелі, Міларепа подався до печери “Коняче Сідло”. Там він заглибився в медитацію.
Одного дня до Міларепи завітав тантричний йоґін із Кутанґу.
— Ламо, – звернувся йоґін до Міларепи, – я практикую медитацію вже чимало часу, але й досі не маю жодних досягнень. Може я щось не так роблю? Може я не тямлю якихось важливих принципів буддійської медитації? Прошу Вас, проясніть мої сумніви.
— Слухай уважно, – сказав Міларепа і заспівав “Шість суттєвих пунктів”:
ум витворює проекції ментальні,
їх більше є, ніж пороху
у сонячнім промінні.
та добрий йоґін не чіпляється за них;
він дивиться в свідомість,
що неконцепційна.природа істинна всіх проявів
несотворе́нна –
вона необумовлена нічим
і не походить з жодної причини.
добрий йоґін медитує
суть того, що проявляється.навіть сто воїнів до зубів озброєних
не могли би зупинити
плин енергій розуму.
добрий йоґін, медитуючи,
ні на чому не фіксується –
за думками він не слідує,
ані навмисно зупиняє їх.природний динамізм свідомості
думками не схопиш,
ані замкнеш у скриню металеву.
тож мудрий йоґін медитує
несхопну суть свідомості.боги й богині мудрості
не є снобами,
вони не кажуть “ні”
чуттєвим насолодам.
умілий йоґін розуміє це.сам Будда не міг би зупинити
ті прояви, які
з’являються у розумі.
ні в них, ні в чому і ніде
нема нічого само-сущого,
так добрий йоґін медитує
порожню суть свідомості.
— Такі прозріння настають одразу? Чи їх треба культивувати щабель за щаблем? – запитав Міларепу йоґін.
— Для практиків вищого ґатунку це може статися відразу, – відповів Міларепа. – Практикуючі ж середнього і нижчого рівнів дозрівають до такої проникливості поступово, як це, наприклад, було зі мною. Дехто розвиває в собі справжню реалізацію, дехто ні, а ще іншим здається, що вони її мають, а її в них нема й поготів, – і Міларепа заспівав “Чотири йоґи Магамудри і їхня імітація”:
Вклоняюся до ніг
мого неперевершеного Лами.
Причиною самсари
є ум, що спить,
самого себе не свідомий,
загублений в думках,
що з нього ж і походять.
Тож пробуди в собі
виразне самоусвідомлення,
яке не губиться ні в чому,
і звідаєш плід йоґи першої –
зосередження одно-скероване.
Про “порожнечу” ти мудруєш,
а в медитації не здатний
межі думок здолати?
Поводячись не завжди гідно,
ти теревениш про “закони карми”?
Цьому немає місця в йозі
одно-скерованого зосередження.
Природа істинна свідомості
ні на чому не фіксована;
вона, як простір,
відкрита й не блокована нічим.
Без надуманості жодної
вона блаженства сповнена.
Впізнай своє єство,
як цей відкритий простір,
і матимеш плід йоґи другої –
природну простоту.
Мудруєш про “неконцепційність”,
словами бавишся?
Міркуючи про “невимовне”,
припасувати його хочеш
до схеми зрозумілої
незрілому уму?
Цьому немає місця
в йозі простоти.
У безпосередній дійсності
і прояви, і порожнеча –
одне і те саме.
Усім єством пізнай, як істину,
що в будд і в решти всіх істот
одне єство,
і звідаєш плід йоґи третьої –
єдиний смак всього.
Мудруєш ти про те, що
“все в одному є”,
однак ці мудрування
лишаються лиш побажаннями,
а не розпізнання́м цього
в усьому повсякчас?
Це геть не йоґа одного смаку.
У своїй сутності думки
є сяйвом усвідомлення,
у своїй сутності
причина й наслідок не є окремо,
вони – спонтанний прояв
трьох сфер просвітлення*.
Впізнай цю істину в собі,
і звідаєш плід йоґи, що четверта –
не-медитацію.
Про “без-зусильність”
і “не-медитацію” мудруєш,
проте затьмарений твій ум!
Торочиш ти про “чисте світло”,
та усвідомлення твоє
і досі є невиразне!
Цьому немає місця
у витонченій йозі не-медитації.
— Яка чудова порада! – втішився йоґін. Він сповнився відданості до Джєцуна і повернувся щасливий додому.
Одного ранку, перебуваючи в стані чистої осяйності, Міларепа узрів свого Їдама. Вона повідала йому: “Міло, ти матимеш одного “сонцеподібного” учня, одного “місяцеподібного”, і двадцять три “зореподібних” – двадцять п’ять реалізованих адептів, твоїх найближчих духовних дітей. З них восьмеро стануть твоїми найближчими – сердечними – синами, і ще четверо – четири “сестри” – твоїми найближчими, сердечними, дочками. Решта тринадцятеро – твоїми найближчими духовними нащадками. З-поміж інших твоїх учнів, сто просвітляться і цілком звільняться від самсари, сто вісім зродять у собі жар реалізації Шляху, а тисяча і один практикуючих незворотно рушать Шляхом. Тих же, хто встановлять з тобою кармічний зв’язок і через це ніколи більше не впадуть у нижчі сфери, не злічити. У Верхньому Ґунґтханґу є хлопчина з доброю кармою. Він стане твоїм місяцеподібним учнем. Іди туди заради нього!” І Міларепа помандрував до Ґунґтханґу.
