5. Золота Нагода

Намо Ґуру! Вчителю слава!
Намедитувавшись на Лапчі, Міларепа помандрував до “Світлої печери”, що в районі Рунпу, й оселився в ній на якийсь час. Незабаром до нього завітали молоді люди з його рідних країв.
— Джєцуне, – звернулися до Міларепи його земляки, – ми чули, що в дитинстві й ранній юності Ви, безбатьченко, разом зі своєю матір’ю і сестрою чимало натерпілися від своїх лихих родичів, які забрали у Вас все і перетворили Вас на рабів. Згодом, із помсти, Ви юнаком вивчилися чорному чаклунству і знищили своїх ворогів; про це старші люди й досі з острахом розповідають у нашому селі. Потім Ви розкаялися за скоєне і спокутували свої гріхи. Тепер Ви самовіддано практикуєте Буддову Дгарму. Історії про Ваше подвижництво, а тепер і присутність Ваша, надихають нас практикувати Дгарму. Та коли ми повертаємося до домашніх справ, суєта повсякденного життя заполонює нас. Що нам робити?

Міларепа відповів:
— Сила наміру практикувати Дгарму залежить від того, що вас спонукає до такого наміру. А це пов’язане з основою практики Дгарми. Основа дгармічної практики залежить від того, наскільки ви осмислюєте й розумієте такі першочергові в Дгармі мотиви, як дорогоцінність людського життя, непостійність усього, неминучість і непередбачуваність смерті, страждання в самсарі та дія закону карми. Якщо ви повторно і все глибше осмислюватимете ці засадничі теми – настільки, щоб вони справді заторкнули вас за живе, сягнули вам у серце, – тоді ви дійсно запрагнете звільнитися від безглуздя й пагуби самсарних ілюзій. От тоді ви всерйоз настроїтеся на Дгарму. Тоді так зване “повсякдення” не відволікатиме вас від внутрішньої роботи, навпаки – спонукатиме. Пам’ятайте про те, що муки в наступних життях можуть бути незрівнянно тяжчі й триваліші, ніж усі страждання в цьому житті. Тож подбати про те, яким буде наступне життя, необхідно тепер, коли ще можна щось зробити з цього приводу. Послухайте, друзі:

Ріка буття – невпинна.
На цьому березі – невідання,
на другому – просвітлення.
Між ними – течія
страждань народження,
старіння, і хвороб і смерті.

Віддавшись плинові
ріки тієї,
не знають люди,
що на них чекає далі –
спокій і розлога?
Чи то корчі підводні?
Підступні скелі?
Шалений водоспад?

Які чекають нас
життя в майбутньому?
В які ми переродимося
форми існування,
як наслідок кармічний
наших подумів, мови і дій?

Замисліться:
хіба не краще переплисти цю ріку
до берега Пробудження,
аніж безвільно, як сноброда,
пуститися за течією суєти
і порпатися у корчах підводних
та знову й знову битися
об гострі скелі?

Аніж, немов в-ві сні,
віддавшись течії самсари,
впадати у неусвідомлення затужавіле,
в апатію рутинну,
мовляв “та якось воно буде”,
хіба не більше глузду в тому,
щоб перетнути цю ріку
й на берег Звільнення зійти?

Послухавши пісню, молоді люди почухали собі потилиці й промовили:
— Ваша порада, певно, добра, дякуємо гречно, та ми мало що второпали. Що ви маєте на увазі?

У відповідь Міла заспівав:

Майстер досвідчений
у справах духу –
це перевізник, що провадить
від берега невідання
до берега просвітлення.
Робота чесна над собою –
платня за перевіз.
Осяяність від медитації –
це місяць я́сний,
що освітлює шлях.

Неупереджений Погляд,
уважна медитація,
по совісті діяння,
дотримання обіту,
умовна й вища бодгічітта
і відданість Учителю –
такий човен на шляху Дгарми.

Прихильність благодійників,
захват шанувальників,
коменти залицяльників:
важливе це самсарним людям,
а для йоґіна це –
нетривале мариво.

Широка слава, хвальба, ґонор:
такі важливі
для прихильників Восьми Оман,
а для йоґіна це –
нетривале мариво.

Майно, кар’єра,
церемонії суспільства:
для тих, хто визнання́ шукає,
це все таке важливе,
а для йоґіна це –
нетривале мариво.

Манери, че́пурність,
зовнішній вигляд
важливі для тих,
хто прагне насолод,
а для йоґіна це –
нетривале мариво.

Мені дванадцять цих ілюзій –
як левові трава на їжу.
А що воно для вас?

Знаю, не кожен прагне
практикувати Дгарму,
тим паче – на повну силу.
Та хоч які “малі” є спроби
в роботі над собою,
ці зерна, що, посіяні
в ґрунт духу,
дарма́ не пропадуть,
вони дадуть
хороший плід.
Ви, люди молоді, замисліться
над тим, що вам співає
цей в літа́х галайда.

Насправді істина проста!
Якщо хочете бути щасливі,
творіть причини щастя –
добрі помисли, добру мову
й добрі дії.

Практикуйте Дгарму:
зречіться зайвих справ,
викохуйте в собі любов і доброту,
іншим помагайте
і медитуйте якнайбільше.
Не марнуйте рідкісну нагоду,
яку дає людське життя,
таке дорогоцінне.

Серед відвідувачів був обдарований юнак. Він звернувся до Джєцуна:

— Майстре, ми не дбали про майбутні життя, бо, засліплені теперішнім, занурюємося в нескінченну суєту буденщини. Тоді ми забуваємо, що крім матеріальної сторони життя є ще щось інше. Чесно кажучи, мені осточортіла ця безглузда марнота, немов у зачарованому колі. Далі так я вже не хочу. Я прагну звільнитися з коловерті оман і страждань. Прошу Вас – прийміть мене в учні. Віднині я присвячуюся практиці Дгарми. Благаю Вас – дайте мені, а заодно й моїм тут друзям, Дгармічні настанови.

— По-перше, – відповів Міла, – людське тіло, яке, порівняно з іншими проявами буття, є вельми розвиненою і рідкісною формою існування; по-друге, людський розум, що здатний мислити і розрізняти між добром і злом; по-третє, умови людського життя, які з-поміж усіх умов, що в різних сферах самсари, є найпридатніші для повноцінної духовної практики – ці три складові людського життя роблять його незрівнянно дорогоціннішим за всі багатства і принади всього світу. Зрозумійте, що нагода й умови практикувати Дгарму – це рідкісний кармічний шанс. Із сотні тих, кого називають духовними людьми, нелегко знайти когось, хто направду самовіддано працює над собою. Ну а зустріти справжнього Вчителя – то взагалі вийняткова оказія.

Беручи це до уваги, – продовжив Міларепа, – ви мали б зрозуміти, що вам наразі пощастило. Якби ви осмислили ці речі, про які вам кажу, то ви старалися б не згаяти цю нагоду, не лише тут у моїй присутності, а й удома в своєму «повсякденні». Ви більше не відкладали б практику Дгарми на “потім”, бо розуміли б, що шанс, який нині маєте, довго не триватиме.

І Міла заспівав “Золоту нагоду”:

Мати cвобід вісім і десять привілеїв*
Дорогоцінного життя людського –
Ця золота нагода
Триватиме недовго.

Співвідчуття страждання у самсарі
Та прагнення звільнитися від них –
Ця золота нагода
Триватиме недовго.

Зріктися тліну цього світу
І зосередити свій дух на повну силу –
Ця золота нагода
Триватиме недовго.

Знайти між шукачів хоча б одного,
Хто не зупиниться на півдорозі –
Ця золота нагода
Триватиме недовго.

Зустріти Вчителя, що
Звершив Дгарму –
Ця золота нагода
Триватиме недовго.

Зустріти учня щирого, що
Дгарму практикує наполегливо –
Ця золота нагода
Триватиме недовго.

Для практики все необхідне мати,
Й не мати непоборних перешкод –
Ця золота нагода
Триватиме недовго.

Партнера доброго зустріти,
Чий погляд збігається з твоїм –
Ця золота нагода
Триватиме недовго.

Спонукати ревно ум і тіло,
Щоб витримати труднощі –
Ця золота нагода
Триватиме недовго.

Плекати зосередження
Навіть за таких умов –
Ця золота нагода
Триватиме недовго.

Такі десять умов –
Це унікальний шанс,
Він довго не триватиме.

Умови ці вам видаються
Нездійсне́нні?
Якщо ви маєте незламний намір
І старанні в практиці,
Ви їх удійсните –
Це вам ґарантую
З власного досвіду!

Зрозумійте:
На “потім” відкладання,
Що заколисує усі пориви –
То пагубна омана.
Беріться вже нарешті
До праці над собою –
Не потім, а тепер –
Ця золота нагода
Довго не триватиме.

Внаслідок почутого й пережитого під впливом тих пісень, у юнака, який звернувся до Міларепи, запалала сильна віра. Він розпростерся перед Джєцуном і знову попрохав, щоб той взяв його до себе в учні. Міла згодився і дав йому посвячення й устні настанови. Той хлопець ревно практикував Дгарму і вряди-годи прислуговував Міларепі. За якийсь час він досяг духовних реалізацій, а згодом і просвітлився. Його прозвали Цапу Репа. Він став одним із найближчих учнів Міларепи.

Ліцензія Creative Commons