Намо Ґуру! Вчителю слава!
Побувши якийсь час у печері “Ваджрова фортеця”, що на Білій Скелі, Міларепа подався до печери “Коняче Сідло”. Там він заглибився в медитацію.
Одного дня до Міларепи завітав тантричний йоґін із Кутанґу.
— Ламо, – звернувся йоґін до Міларепи, – я практикую медитацію вже чимало часу, але й досі не маю жодних досягнень. Може я щось не так роблю? Може я не тямлю якихось важливих принципів буддійської медитації? Прошу Вас, проясніть мої сумніви.
— Слухай уважно, – сказав Міларепа і заспівав “Шість суттєвих пунктів”:
ум витворює проекції ментальні,
їх більше є, ніж пороху
у сонячнім промінні.
та добрий йоґін не чіпляється за них;
він дивиться в свідомість,
що неконцепційна.природа істинна всіх проявів
несотворе́нна –
вона необумовлена нічим
і не походить з жодної причини.
добрий йоґін медитує
суть того, що проявляється.навіть сто воїнів до зубів озброєних
не могли би зупинити
плин енергій розуму.
добрий йоґін, медитуючи,
ні на чому не фіксується –
за думками він не слідує,
ані навмисно зупиняє їх.природний динамізм свідомості
думками не схопиш,
ані замкнеш у скриню металеву.
тож мудрий йоґін медитує
несхопну суть свідомості.боги й богині мудрості
не є снобами,
вони не кажуть “ні”
чуттєвим насолодам.
умілий йоґін розуміє це.сам Будда не міг би зупинити
ті прояви, які
з’являються у розумі.
ні в них, ні в чому і ніде
нема нічого само-сущого,
так добрий йоґін медитує
порожню суть свідомості.
— Такі прозріння настають одразу? Чи їх треба культивувати щабель за щаблем? – запитав Міларепу йоґін.
— Для практиків вищого ґатунку це може статися відразу, – відповів Міларепа. – Практикуючі ж середнього і нижчого рівнів дозрівають до такої проникливості поступово, як це, наприклад, було зі мною. Дехто розвиває в собі справжню реалізацію, дехто ні, а ще іншим здається, що вони її мають, а її в них нема й поготів, – і Міларепа заспівав “Чотири йоґи Магамудри і їхня імітація”:
Вклоняюся до ніг мого неперевершеного Лами. Причиною самсари є ум, що спить, самого себе не свідомий, загублений в думках, що з нього ж і походять. Тож пробуди в собі виразне самоусвідомлення, яке не губиться ні в чому, і звідаєш плід йоґи першої – зосередження одно-скероване. Про “порожнечу” ти мудруєш, а в медитації не здатний межі думок здолати? Поводячись не завжди гідно, ти теревениш про “закони карми”? Цьому немає місця в йозі одно-скерованого зосередження. Природа істинна свідомості ні на чому не фіксована; вона, як простір, відкрита й не блокована нічим. Без надуманості жодної вона блаженства сповнена. Впізнай своє єство, як цей відкритий простір, і матимеш плід йоґи другої – природну простоту. Мудруєш про “неконцепційність”, словами бавишся? Міркуючи про “невимовне”, припасувати його хочеш до схеми зрозумілої незрілому уму? Цьому немає місця в йозі простоти. У безпосередній дійсності і прояви, і порожнеча – одне і те саме. Усім єством пізнай, як істину, що в будд і в решти всіх істот одне єство, і звідаєш плід йоґи третьої – єдиний смак всього. Мудруєш ти про те, що “все в одному є”, однак ці мудрування лишаються лиш побажаннями, а не розпізнання́м цього в усьому повсякчас? Це геть не йоґа одного смаку. У своїй сутності думки є сяйвом усвідомлення, у своїй сутності причина й наслідок не є окремо, вони – спонтанний прояв трьох сфер просвітлення*. Впізнай цю істину в собі, і звідаєш плід йоґи, що четверта – не-медитацію. Про “без-зусильність” і “не-медитацію” мудруєш, проте затьмарений твій ум! Торочиш ти про “чисте світло”, та усвідомлення твоє і досі є невиразне! Цьому немає місця у витонченій йозі не-медитації.
— Яка чудова порада! – втішився йоґін. Він сповнився відданості до Джєцуна і повернувся щасливий додому.
Одного ранку, перебуваючи в стані чистої осяйності, Міларепа узрів свого Їдама. Вона повідала йому: “Міло, ти матимеш одного “сонцеподібного” учня, одного “місяцеподібного”, і двадцять три “зореподібних” – двадцять п’ять реалізованих адептів, твоїх найближчих духовних дітей. З них восьмеро стануть твоїми найближчими – сердечними – синами, і ще четверо – четири “сестри” – твоїми найближчими, сердечними, дочками. Решта тринадцятеро – твоїми найближчими духовними нащадками. З-поміж інших твоїх учнів, сто просвітляться і цілком звільняться від самсари, сто вісім зродять у собі жар реалізації Шляху, а тисяча і один практикуючих незворотно рушать Шляхом. Тих же, хто встановлять з тобою кармічний зв’язок і через це ніколи більше не впадуть у нижчі сфери, не злічити. У Верхньому Ґунґтханґу є хлопчина з доброю кармою. Він стане твоїм місяцеподібним учнем. Іди туди заради нього!” І Міларепа помандрував до Ґунґтханґу.