Намо Ґуру! Вчителю слава!
Джєцун Міларепа помандрував до печери “Червоний Небесний Палац” і оселився там на якийсь час.
Одного дня до печери під’їхала мавпа верхи на зайцеві. В руках вона тримала щит із гриба та лук і стріли з рослин. Побачивши таке, Міларепа дзвінко засміявся. А та химера набундючилася і зверхньо прорікла:
— Я знаю, що прийшовши сюди, ти мав страх. Що, більше не боїшся? Ну то забирайся звідси під три чорти!
— Овва, друже, – сміючися, відповів Міларепа. – Я глибоко переконався в тому, що всі явища є проявами свідомості. А справжня природа свідомості – це невимовна порожнеча, з якої може постати що завгодно. Тому мене вже ніщо не дивує. Втім, зізнаюся – такої комедії я давно не бачив.
Узрівши реакцію Міларепи, дух – а місцеві жителі називали його “очільник Дротанґу” – поклявся Джєцунові в тому, що віднині він служитиме йому, і розчинився, як веселка.
Згодом до Міларепи навідалися його благодійники з Дротанґу. Вони запитали його:
— І що Ви знайшли гарного в цьому пустищі?
У відповідь Міларепа заспівав пісню “Палац у небі”:
Молюся до мого святого Лами!
Друзі, ви питаєте,
Що тут такого особливого?
Це місце
“Червоного Небесного Палацу”
Для медитації прекрасне,
Воістину – палац у небі!
Вгорі патлаються молочні хмари.
Внизу ріка джерельна гомонить.
Позаду є Багряна Скеля,
Стрімка й виразна на тлі неба.
Попереду – зілля запашне
Й барвисті квіти.
Біля печери дикі звірі граються,
Змагаються у небі грифи і орли.
Тут часом пада дощ,
Що все освіжує.
Струмок поблизу наспівує-дзвенить.
Он серед квітів бджоли роботящі
Збирають мед цілющий.
А там он далі – дикі жеребці
Гарцюють горді й вільні,
На деревах мавпи бавляться
І заливаються піснями птахи.Усі вони мені тут друзі –
Ми живемо в гарній злагоді.
Я бачу розмаїття форм,
Чую сфер мелодію,
І все це розчиняю в насолоду
Чистого сприйняття.В цьому палаці див пребагато,
А в пісні між рядками –
Усна настанова.
Чи ви її второпали?
Друзі, наслідуйте мій приклад:
Зрічіться помислів і дій недобрих,
Добро плекайте й медитуйте суть.
Серед відвідувачів був тантричний йоґін. Він звернувся до Міларепи:
— Джєцуне, на відзначення нашої зустрічі з Вами, прошу Вас люб’язно – даруйте нам вчення про Погляд, медитацію і дію, стисло й саму їхню суть.
У відповідь Міларепа заспівав “Стосовно Погляду, медитації і поведінки”:
хай Ламове благословення
наситить серце
й поможе бути в Магамудрі.
слухайте уважно!з’яви, порожнеча і їхня нероздільність –
ці три є суттю Погляду.осяйне усвідомлення,
неконцепційність і невідволікання –
ці три є суттю медитаціїненавмисність, неприв’язаність
і рівнозначність –
ці три є суттю поведінки.нема очікувань, нема розчарувань, нема ілюзій –
ці три є суттю плоду.спонтанність, ненадуманість
і нелукавство –
ці три є суттю обітниць сама́ї.
За кілька днів добродійники знову навідались до Міларепи, аби пересвідчитися, що з ним усе гаразд. На це Джєцун їм заспівав:
Вклоняюся до ніг мого Майстра!
В цій дичині первозданній
я щасливий.Щасливий я без упередженості,
вільний від прив’язок.
Щасливе ілюзорне тіло це,
що не залежить від хвороб.
Щаслива внутрішня робота,
вдень і вночі невтомна.
Щаслива медитація
звільнення концепцій.
Щасливий є вогонь зсередини,
що холоду не знає.
Щаслива ця тантрична практика,
потужна й інтенсивна.
Щаслива ця розслабленість,
що без заблокувань.
Це щастя тіла.Щасливий шлях
умілих засобів і мудрості.
Щаслива практика
союзу творення і звершення.
Щаслива мудрість
невиникання й незникання.
Щасливе є мовчання,
вільне від марнотних балачок.
Це щастя мови.Щасливе розуміння,
ні в чому не фіксоване,
Щасливе усвідомлення,
що сяє сильно й плавно.
Щаслива ця духовна справа,
без фальшу і недбалості.
Щасливе це досягнення,
без страхів і надій.
Це щастя розуму.Щасливе чисте світло,
суть нашої свідомості,
невпинне, без концепцій.
Щаслива є ця насолода
в осяйній порожнечі.
Щасливе моє серце,
що радісно співає.Співа́нка ця про щастя
є наслідком єднання
поведінки й Погляду
з мого прямого досвіду.
Ті з вас, хто прагне пробудитися,
беріть із мене приклад –
щиро практикуйте Дгарму!
Один із відвідувачів мугикнув:
— Гм… щасливі тіло, мова й ум – хто ж цього не хоче! Та як такого досягнути?
— Це все – наслідок реалізації справжньої природи свідомості – відповів Міларепа.
— Ех, такого щастя в нас катма́, – скрушно зітхнув один із присутніх. – Та ми не відмовилися б скуштувати хоч би крихту такого талану. Будьте ласкаві, повідайте нам про те, як досягнути цю “справжню природу свідомості”.
У відповідь Міла заспівав “Дванадцять аспектів свідомості”:
Святому Майстрові низький уклін!
Друзі, ви хочете пізнати
справжнє своє єство?
Тоді робіть ось так:
Віра, знання і дисципліна:
ця трійця –
Дерево Життя свідомості.
Посадіть його і зрощуйте,
воно зродить добрий плід.
Неприв’язаність,
неототожнення ні з чим
і нечіпляння за думки:
ця трійця – лати свідомості.
Вдягніть їх
і вам ніщо вже не нашкодить.
Зосередження, старанність,
наполегливість:
ця трійця – жеребець свідомості.
Загнуздайте його, поїдьте на ньому,
і він далеко завезе вас.
Чисте світло, самоусвідомлення,
й вища насолода:
ця трійця – плід свідомості.
Височуйте із того плоду сік
і пийте на здоров’я.
Дванадцять цих аспектів
я спонтанно наспівав
зі свого досвіду.
Тож працюйте над собою,
медитуйте, добрі благода́рі!
Благодійники пригостили Міларепу гарними дарами. Згодом Джєцун вирішив рухатися далі й подався до гірського перевалу “Сніжний Келих”.
