Іноді люди надзичайно прив’язані до свого ґуру, і вони дуже сильно люблять свого ґуру. Вони завжди мусять бути разом, поруч зі своїм ґуру. Вони гадають, що коли вони поряд з ним, коли він присутній фізично, їхня практика є успішною, поліпшується, та коли вони розділені – практика погіршується. Тож вони не хочуть розлучатися. Тоді, коли ґуру їде, вони думають: “Нині ми роз’єднані”.
Так буває, коли ми зосереджуємося лише на тілі. Але насправді, якщо ми плекаємо любов та довіру, і віримо в ґуру, свідомість завжди буде разом. Найважливішим є люблячий, альтруїстичний розум. Таким є розум ґуру, і якщо і в учня такий розум, то відстаней не існує. Усвідомлення й альтруїзм учня та ґуру тотожні. Їхня свідомість єдина, як електричний струм або світло у цьому світі. Існує лише одна річ, що називається світлом, й так само і з розумом. Всі розуми – одне. І тому дійсно немає жодної відстані між майстрами та учнями. Свідомість увесь час може бути дуже близькою.
Проте, якщо учневі бракує віри та довіри, співчуття, любові до ґуру, то, навіть якщо вони весь час разом, з цього не буде жодної користі. Вони все ще марно сперечатимуться. Тому в багатьох випадках насправді краще фізично перебувати якомога далі від ґуру
