Бодгічіта – це не та практика, яку застосовують вряди годи. Бодгічіта – це все, і попередні практики, і основна практика, і результат практики. Ви маєте розвивати бодгічіту вдень і вночі, невпинно. Коли ви прокидаєтеся вночі, не думайте про себе, згадайте про істот, згадайте про їхні страждання. Ті, хто ще не реалізували природу розуму, саму реальність, страждають. Хай би якими вони були – заможними, злиденними, гарними, могутніми, розумними, чи навпаки, без розуміння того, яким усе є насправді, вони приречені на страждання. Не забувайте про їхні страждання та плекайте відважну рішучість не полишати їх, а займатися тією діяльністю, котра допоможе їм звільнитися від страждань.
Завдяки бодгічіті ви збагнете, що не існує ніякого “я”, чіпляння за “я” буде знищено, тому що, коли ви думаєте про інших, ви не думаєте про себе.
Врешті решт, “я” та “інші” – це усього лише думки. Коли ми розуміємо, що нероз’ємні з іншими, то починаємо осягати цінність співчуття, бодгічіти.
