Пересічна людина вірить в реальність проявленого світу і нереальність сновидінь, тоді як будди бачать цей світ ілюзорним, подібним до сну. Будди кажуть, що у посмертному Бардо ми сприйматимемо оманливі прояви, що три нижчих сфери є ілюзорними, і таке інше. В такому разі можна було б подумати: “Якщо це усього лише – нереальний сон, тоді справи не такі вже й кепські”. Таке розуміння є цілковито помилковим. Будучи ілюзорним за природою, сновидіння, однак, проживатиметься як реальність, доки цей сон триває. Це життя подібне до сну, але доки карма цього життя не вичерпається, ми сприйматимемо його як реальність і не пробудимося з цього сну. До прикладу, якщо вам сниться нічне
жахіття, то поки ви спите, ви сприйматимете його як реальність, і з власної волі ви не зможете прокинутись. Коли ми помираємо, то прокидаємося від сну цього життя, і воно стає бляклим спогадом.
Від нього нічого не залишається, і ось незабаром ми чіпляємося вже за нову реальність, за стан бардо. Якщо ви розумієте, що це життя подібне до сну, тоді ви зрозумієте, що все, що в ньому відбувається, – щастя, багатство, задоволення, біль чи страждання – нестале і не триватиме. Тоді ви більше не будете аж так перейматися різними обставинами. Ви лишатиметесь зосередженими, вас не понесе берега потурання бажанням, і складні обставини вас не надто зачеплять.
Наше життя – наче гасова лампа. Гас – це карма, а вогонь – теперішнє життя. Поки є гас, є і вогонь. Наше життя триває доти, доки карма цього життя не вичерпається. Потім ми вирушимо далі, під впливом кармічних відбитків, накопичених у потоці нашої свідомості.
