Ми повинні відрізняти внутрішню свідомість від зовнішньої поведінки. Внутрішній розум бачить, що в усіх явищах самсари і нірвани немає постійного вродженого буття. Зовнішній Всесвіт та внутрішній світ істот не мають вродженої природи, оскільки є взаємозалежними. Якщо ми чіпляємося за істинність усього того, що виникає в просторі нашого розуму – задоволення, страждання, думки та болісні емоції, ми накопичуємо карму. Якщо ми розпізнаємо болючі емоції та хворобливі думки, щойно вони виникають, така пильна притомність є буддою. Всі будди перебувають в потоці розуму істот. Думки – ілюзорні й не мають сталої самосущої природи – вони з’являються і зникають – тоді як внутрішнє усвідомлення завжди лишається незмінним.
Тому приділяй увагу не думкам, а усвідомленню, що їх розпізнає. Коли усвідомлення стабільно усвідомлює само себе, бентежні емоції, бажання і страждання щезають, і ваш розум стає надзвичайно ясним. Якщо ж ви чіпляєтеся за правдивість думок, ваш розум буде потьмареним. Причина вашої потьмареності в тому, що ви линете за думками, сприймаючи їх як щось справжнє. Коли ви розумієте відсутність самосущої природи у будь-чому і бачите, що все подібне до сну, своєю діяльністю вам все ж – таки слід уповні сприяти благополуччю інших й утримуватися від лиходійства.
Перебувайте в гармонії з усіма, здійснюйте причини блага і щастя для всіх істот, намагайтеся приносити їм радість і щастя.
