Одного дня кожен з нас помре; в цьому світі немає жодної людини, котра не мусила б померти. Жодної користі у чіплянні за це життя немає, оскільки воно лишається позаду. Як сказано у “37 практиках
Бодгісаттв”:
Свідомість – гість – покине готель вашого тіла.
Тому ми повинні спитати себе: “Чи дійсно не має значення те, чи готовий я до смерті? Чи дійсно не має значення моя готовність до смерти? Навіщо я хочу отримати інструкції з Пхови?” Отримуючи настанови з Пхови, ви отримуєте метод досягнення свободи. В тілі є дев’ять отворів, через які свідомість може вийти після смерти. Лише один з них веде до
свободи – отвір на тімені. Отримуючи інструкції з практики Пхова, ми навчаємося виводити нашу свідомість через маківку голови. Якщо ми цього не знаємо, ми метатимемось довкола, гнані скорботами, такими як ненависть, бажання, невідання, заздрість тощо, й, таким чином, пригноблені, впадемо в залежність від скорбот. Під впливом потьмарень свідомість буде змушена вийти через один з восьми нечистих отворів тіла, що призведе до переродження в самсарі. Будда сказав:
“Незалежність – це щастя; залежність – це страждання”
