18. ОМ А ХУНҐ. Частина 2.

Іноді люди запитують: “Ми – ‘єдині‘ чи ми – ‘однакові‘?” Що ж, ми ані те ані інше. Чи існує “єдиний” простір, чи різні простори “однакові”? Простір не є ані “єдиним”, ані “однаковим”, як і природа розуму. Спроби раціонально пояснити це, навішуючи ярлички “єдине” чи “однакове” – усього лише ще одна розумова фіксація. Так само не існує одного Будди чи багаточисельності Будд. Ви не можете сказати, що є лише один-єдиний Будда, бо Будди незліченні, але не можна і сказати, що їх багато, оскільки їхня суть має одну основу – пустотність та співчутливість, незмінні як простір. Отже, не фіксуйтеся на потяннях одиничності чи множинності.

Все, що проявляється, не має самосущої природи, наче веселка в небі. Прояви не мають самосущого існування, оскільки є складаними і тому – несталими. Природа розуму всіх істот завжди лишається подібною до простору; вона не є складаною. Хоча їхні тіла різноманітно проявляються, розум всіх істот має одну природу.

Є лише одне те, що ми називаємо “розум”, так само як є лише одне те, що ми називаємо “водою”, хоча вода проявляється в різних формах – як океани, ріки, дощ, краплі тощо. Хай би хто практикував ОМ А ХУНҐ, його усвідомленість матиме одну суть без найменших відмінностей у якості чи розмірі.

Ліцензія Creative Commons