37 Практик Бодгісатв

Коли людина, що звикла до якісної та смачної їжі, змушена їсти щось звичайне та не дуже витончене, вона відчуває дискомфорт. Якщо у людини немає упередження до того, яку саме їжу вона споживає, почуття дискомфорту не виникає. Також ми завжди щільно ототожнюємо себе зі своїми батьками та друзями і розвиваємо сильну прив’язаність до них, а коли настає час розпрощатись з ними, ми переживаємо біль та страждання. Хоча ситуації, про які я щойно говорив, є різними, але природа болю та страждання, які ми відчуваємо, однакова.

Біль та страждання насправді походять з неспокійності та неврівноваженості свідомості. Причин, завдяки яким наш розум збуджується, досить багато. Хтось стражадає, бо немає достатньо грошей, комусь бракує дружнього спілкування, хтось потерпає від заздрощів та ревнощів. Всі ці неприємі ситуації, здається, не мають нічого спільного, але їх об’єднує те, що всі вони спричиняють страждання, і причина цього страждання одна й та сама.

Почуття болю та страждання не триває вічно. Втративши свого батька, ми відчуваємо гострий біль, але з часом цей біль втрачає гостроту і ми вже не страждаємо так сильно. У тексті написано: «Страждання – це немов загибель дитини вві сні», коли ми прокидаємось, сновидіння вже не існує, а разом з ним зникають і страждання, які ми пережили, побачивши загибель дитини уві сні. Всі ми маємо усвідомлювати, що біль та страждання – це певний тип думок, що виникають у нашій свідомості. Ці думки за своєю природою порожні і не мають реального буття. Якщо ми самі не намагаємось утримати їх і не вважаємо біль та стаждання за щось справжнє, ці почуття зникнуть так само, як і з’явились.   Так само як і загибель дитини уві сні, біль та страждання є ілюзорними.

Якщо ж ми вважаємо, що наш біль є реальним, зосереджуємось на ньому та намагаємось утримати його, біль ставатиме все сильнішим і сильнішим. Зрештою біль може стати справді нестерпним, і тоді ми навіть здатні будемо вчинити самогубство. Таке трапляється досить часто. Отже не слід вважати біль чимось, що має реальне буття, а навпаки, усвідомлювати його порожню та ілюзорну природу.   Коли потрапляємо до скрутної ситації, маємо нагадати собі, що багато людей потерпають так само, як і ми зараз. Одночасно слід пам’ятати про ілюзорну та мінливу природу наших теперішніх страждань. Якщо натикаючись на щось неприємне, ми здатні пам’ятати про його ілюзорність, ми справді робимо практику Бодхісатв.

Чому ми так сильно страждаємо, коли наші батьки, діти або родичі вмирають? Тому, що ми звикли піклуватись про них та любити їх. Отже, причиною цих страждань є наша прив’язаність до певної ситуації та стосунків.   Коли звична для нас ситуація завершується, а стосунки, до яких ми прив’язані, перериваються, ми відчуваємо біль. Замість того, щоб впадати у відчай, краще дозволити своїй свідомості зосередитись на чомусь іншому. В такі моменти думайте про Будду Амітабху та його Чисту сферу. Не треба зосереджуватись на тому, що людина, про яку ви дбали померла, краще зосередитись на думці, що вона вже прямує до Чистої сфери Будди Амітабхи, та повторювати мантру Будди Амітабхи. Якщо зможете вчинити саме так, то це принесе незбагненну користь. Але якщо постійно думати про смерть дорогої людини та продовжувати культивувати в собі прив’язаність до неї, нічого доброго з цього не вийде.