37 Практик Бодгісатв

У перших строфах пояснюється сутність всіх явищ, які не виникають і не щезають. Це означає, що коли Будди осягають справжню природу всіх явищ, вони не бачать жодних відмін між Буддами та живими істотами. Для тих, хто перебуває у Буддовому стані, не існує ніякої концепції про те, що вони виходять кудись із самсари або повертаються назад до неї. Але, коли Будди діють на відносному рівні, коли вони з’являються перед нами з метою вчити та просвітляти живих істот, виникає відміна між Буддами, які з’явлються в самсарі зі співчуття, щоб допомогти нам, та живими істотами, які все ще безцільно блукають у самсарі.

Ченрезік бачить порожню сутність проявів. Ґуру Рінпочє каже, що прояви заплутаного розуму помилково сприймаються самим же розумом як щось реальне й окреме. Розум чіпляється за власні прояви, це заплутує його ще більше й цементує дуальне сприйняття. Коли є дуальне сприйняття, найперша емоція – це страх “зовнішнього” (іноді цей страх настільки тонкий, що ми його не зауважуємо) й бажання захистити “себе”. З цього походять думки й дії (часто несвідомі) направлені на те, щоб захистити своє «я» і зробити його щасливим. Однак у сум’ятті своєї заплутаності ми не бачимо того, що справжнє постійне щастя походить не з егоістичної настанови, а з альтруїзму, адже саме альтруїзм веде до розуміння справжньої природи свідомості. Нам здається, що захистивши й задовольнивши “его”, ми станемо щасливими. Насправді ж, хоча іноді нам і вдається вхопити тимчасове щастя, воно не є постійним і вічним, оскільки дії на благо “его” автоматично задіюють такі механізми, що призводять рано чи пізно до страждання.

Страждання – це породження двоїстості (дуалізму), воно невід’ємне від дуалізму. В авторській передмові до 37 практик мова йде про те, що для того аби стати джерелом щастя, необхідно реалізувати Дгарму. Практики бодгісатв – це Дгарма, яка допомагає нам побачити як працює наш розум і допомагає побачити сутність свідомості. В своїй основі свідомість усіх істот єдина. За принципом магамудри, «Справді запізнавши одне, ти знатимеш усе», зрозумівши, як працює наша свідомість, ми розумітимемо як працює свідомість інших істот. Тоді ми справді зможемо допомогти іншим звільнитися від причин страждання й практикувати причини щастя.

Шлях бодгісатви – це водночас і робота на благо інших, і робота з власною свідомістю. Спочатку ми здатні практикувати тільки зовнішню поведінку, яку описують “37 практик бодгісатв”, але якщо ми застосовуємо усвідомлення й вивчаємо свій розум у той час як ми практикуємо «зовнішню» поведінку, ми поступово трансформуємо свої негативні реакції на позитивні й наш намір стає настільки чистим, що нам уже не треба докладати зусиль аби прагнути добра для інших. Що більше ми, застосовуючи усвідомлення, допомагаємо іншим, то більше ми розкриваємо сутність – справжню природу – нашої свідомості. Чим більше ми розуміємо природу своєї свідомості, тим більше мудрості ми маємо й, відповідно, тим більше здатні вміло допомагати іншим. Отож, якщо ми практикуємо правильно, практики бодгісатв приносять користь іншим і водночас нам самим.