37 Практик Бодгісатв

Звідки береться погана карма? Чому хтось може розлютитись? Саме це обговорюється у дев’ятій строфі. Погана карма та розлюченість виникають із прив’язаності до щастя трьох сфер. Немов краплина роси на травинці, це щастя дуже короткочасне, а за ним приховано багато болю та страждань. Ми можемо відчувати щастя в певні моменти життя, але дуже швидко це почуття зникає. Така природа щастя у трьох сферах. Багато людей вважає, що їхнє теперішнє тіло є дуже гарним та молодим, ще й розумові здібності дуже високі. Усвідомлення цього спонукає людей до зрощування гордині у своїй свідомості.   Ця гординя проявляє себе саме як думки прив’язаності. Якщо ми помічаємо у собі подібні думки, нам слід шукати відповіді на таке запитання: чи залишиться наш стан незмінним назавжди? Наприклад, зараз ми досить молоді, але чи не постаріємо ми колись? Усвідомлюючи це, нам слід придивлятись до старих людей, через це ми примиримось із думкою, що одного дня ми самі постаріємо. Якщо ми не приділимо увагу цій проблемі зараз, поки ми ще молоді, якщо будемо вважати, що похилий вік ніколи не торкнеться нас, неминучий процес старіння завдасть нам великого болю. І навпаки, якщо ми не тішимо себе ілюзіями та знаємо, що старіння не омине й нас, то коли доживемо до похилого віку, нам не буде так прикро. Такий самий підхід застосовується і до багатства. Коли ми більш заможні, ніж інші, нам не спадає на думку, що все це ми можемо раптово втратити. Якщо ж ми припускаємо таку можливість, то навіть втративши все, не впадемо у відчай. Про який би аспект життя ми не говорили, ми не можемо сподіватись, що все залишатиметься незмінним, тому не слід культивувати в собі думки, сповнені бажання та прив’язаності. Якщо таких думок не буде, то не буде і страждання, коли ми втратимо те, чим володіємо зараз.

Навіть якщо наше помешкання є простим і маленьким, наші звички напрочуд складні та численні. Якщо нам подають їжу, ми одразу думаємо, хороша ця їжа або погана. Якщо нам подарують одежу, ми відразу намагаємось оцінити, красиво вона виглядає чи ні. Все, що нам подобається, автоматично визнається хорошим, все, до чого ми відчуваємо відразу, не є добрим. Коли ми вдягаємо щось, що на нашу думку, нам личить, ми дуже щасливі, але якщо нам доводиться вдягти щось, що нам не подобається, ми почуваємось дуже незручно.   Завдяки цим дуалістичним думкам, ми генеруємо уподобання або відразу до нашого майна, речей, якими користуємось, особистих речей та наших друзів.

Ми наповнюємо дуалістичними думками всі блага, нашу прив’язаність до відчуття щастя та наші бажання. Насправді одяг існує для того, щоб нам було тепло, а сприйняття його як красивого чи навпаки є продуктом дуалістичного мислення. Якщо ми вважаємо щось красивим або смачним, то все протилежне сприймається як щось потворне або огидне. Всі ці думки є проявами дуалістичного розуму. Наприклад, якщо людині не подобається гострий перець, то вона вважає, що це щось майже неїстівне. Паління цигарок та алкоголь не приваблює одних людей, але інші мають зовсім протилежну думку. Слід розуміти, що все, чим ми користуємось впродовж нашого життя підлягає єдиному критерію оцінки – задовольнити наші найпростіші потреби, цього цілком достатньо. Не треба прив’язуватись до таких речей. Якщо ви здатні думати в такому напрямку, то це буде дуже корисним для вас та інших, а також зменшить ступінь болю та страждань у вашому житті.

Для більш глибокого розуміння цього питання нам слід подумати, кому потрібне щастя, яке походить з п’яти почуттів?   Щастя з п’яти почуттів – це втіха та задоволення, що походять з почуттів зору, нюху, слуху, смаку та дотику. Коли м’яка тканина торкається нашої шкіри, нам приємно. Коли наші очі, вуха, ніс, язик та тіло отримують відповідні стимули, у нашій свідомості генерується почуття щастя. Cправжньою причиною цього щастя є наша прив’язаність до чуттєвих насолод. Але яка ж тоді внутрішня природа цих насолод? Справжня природа свідомості – порожнеча (шун’ята), ця природа свідомості не потребує нічого. По смерті ваше тіло перестане існувати, то чому ж розум вважає, що нам потрібен одяг? Після смерті він нам не знадобиться, бо справжня природа свідомості – це порожнеча.   Якщо ми здатні постійно спостерігати справжню природу нашої свідомості, постійно практикувати та набувати досвідченого розуміння цієї порожнечі, наша прив’язаність до чуттєвих насолод природньо зменшиться, що в свою чергу призведе до стабільних результатів. Ось що таке усвідомлення своєї свідомості як справді порожньої.