Навіть шраваки та прат’єкабудди, націлені лише на власнеє спасіння, стараються так ревно, немов би прагнуть загасити вогонь на своїй голові. Ти ж цю основу добрих якостей, сумлінну наполегливість, плекай на благо всіх істот – так чинять бодгісатви.
37 Практик Бодгісатв
Я дуже рекомендую всім моїм учням особливо ретельно вивчати і осмислювати 37 Практик Бодхісатв . Цей текст – не що інше, як мій заступник. Це – основна порада з глибини мого серця, яку я даю своїм учням. Якщо ви діятиме згідно з вченням «37 Практик Бодхісатв» і ніколи не відхилитесь від нього, це принесе величезну користь особисто вам та усім живим істотам
Коментар Ґарчена Рінпоче
Практики Хінаяни практикують, щоб звільнитись від болю та страждань самсарних сфер. Саме з цією метою вони ретельно практикують медитацію. Нажаль, як ми можемо побачити, такий шлях до Буддового стану є дуже складним. Практики Хінаяни крокують довгим та складним шляхом до просвітлення тому, що прагнуть звільнення лише тільки для себе. Те, що практикуємо ми, відрізняється від шляху Хінаяни; ми намагаємось не тільки звільнитися самим, але й посприяти звільненню всіх живих істот, кількість яких незліченна, як безмежний простір. Саме це спонукає нас ретельно та старанно практикувати. Ступінь старанності практиканта Хінаяни можна порівняти із ситуацією, коли у людини загорілось на голові волосся і вона негайно намагаєтся його загасити. Якщо ми намагаємось генерувати бодхічиту, що поширюється на всіх живих істот, та принести їм користь, наша старанність має бути набагато більшою. Ми маємо постійно повторювати Шестискладову мантру Ченрезіка, навіть коли керуємо авто чи їдемо в автобусі. Займаючись повсякденними справами, ми повинні повторювати «Ом Мані Падме Хунг». Старанно практикуючи Дхарму, ми не повинні дозволяти своїй свідомості розпорошуватись. Ось що мається на увазі в реченні «бути старанному й наполегливому в духовній роботі заради звільнення не лише свого, а й усіх без винятку істот – це практика Бодхісатв».
В чому полягає різниця між Хінаяною та Махаяною? Якщо, наприклад, в традиції Хінаяни людина повторює Ом Мані Падме Хунг сто разів, то в традиції Махаяни практикант не тільки повторює цю мантру сто разів, але й візуалізує, що всі живі істоти повторюють цю мантру в цей самий час. Завдяки такій візуалізації мантру повторює сто разів не просто одна людина, а всі живі істоти, безмежні у своїй кількості. Ми робимо це тому, що окремого «Я» насправді не існує для жодної живої істоти. Метод, яким ми користуємось, щоб візуалізувати цю відсутність «Я», полягає у візуалізації своїх тіла та розума, як таких, що є порожніми за своєю природою. Треба зауважити, що робити це дуже важко. Набагато кращим методом є візуалізація свідомості всіх живих істот, як такої, що немає окремого «Я» та якоїсь окремої суті. Як краплина води, потрапляючи в океан, перестає бути окремою краплиною, а сама стає океаном, так само і ми об’єднуємо свою свідомість із незліченною кількістю живих істот, свідомість яких як безмежний океан, в якому одна краплина не відрізняється від іншої. Якщо візуалізувати таким чином, повторюючи Шестискладову мантру сто разів, всі живі істоти повторюватимуть цю мантру сто разів одночасно. У цей спосіб ми маємо змогу генерувати благословіння, незбагненне за своєю силою. Тому не слід думати тільки про себе, коли практикуємо. Щоранку, повторюючи молитву Притулку, ми робимо це не тільки для себе, але запрошуємо всіх живих істот повторювати цю молитву разом з нами.
Ми розглянули щедрість, етичну дисципліну та терпіння як три види практики, які нам слід постійно виконувати. Ці три практики є основною причиною для здобуття дорогоцінного людського перенародження. Якщо ж ми хочемо досягти просвітлення, нам треба набути розуміння медитації із власного досвіду. У наступній строфі написано саме про це.