Якщо на просвітлі́ння ти націлений, слід офірувати навіть своє тіло, а майно і погот і́в. Щедрим будь, при цьому не чекаючи чогось навзамін чи дозрівання карми гарної, – так практикують бодгісатви.
37 Практик Бодгісатв
Я дуже рекомендую всім моїм учням особливо ретельно вивчати і осмислювати 37 Практик Бодхісатв . Цей текст – не що інше, як мій заступник. Це – основна порада з глибини мого серця, яку я даю своїм учням. Якщо ви діятиме згідно з вченням «37 Практик Бодхісатв» і ніколи не відхилитесь від нього, це принесе величезну користь особисто вам та усім живим істотам
Коментар Ґарчена Рінпоче
Практикуючи шлях бодхісатв, Будди минулого за потреби, не вагаючись, жертвували своїм тілом. Є багато історій про те, як просвітлені Будди та Бодхісатви використовували свої руки, ноги і навіть внутрішні органи як офіру для практики щедрості. В одному із своїх перенароджень у Непалі Будда Шак’ямуні віддав своє тіло, щоб нагодувати голодну тигрицю. З цього видно, що Будда насправді бачив всіх істот без винятку як таких, що заслуговують на його щедрість. Чи можемо ми наслідувати прикладу Будд та Бодхісатв минулого? У нашому теперішньому стані нам важко це зробити, бо ми дуже прив’язані до всього, чим володіємо. Така прив’язаність дуже шкодить нам. Ми надаємо надто великого значення концепції власного «Я». Якщо у вас є бажання зменшити цей тягар, ви маєте практикувати щедрість. Коли ми віддаємо їжу та одяг бідним та голодним – це перший тип практики щедрості. Якщо ж ми не маємо грошей, можемо практикувати щедрість й іншим чином. Вчення та постійна практика бодхічити, повторювання Шестискладової мантри та впевненість в тому, що все це принесе користь іншим – це ще один тип практики щедрості.
Практикуючи щедрість треба пам’ятати, що самі ми не потребуємо багато одягу та їжі, нам потрібно рівно стільки, щоб підримувати себе. Треба постійно думати про користь інших. Слід щедро подавати нужденним та віддавати те, що їмо самі, собакам та іншим домашнім тваринам та птахам, при цьому нам слід нагадувати собі, що ці істоти колись були нашими батьками, як і всі інші живі істоти. Практикуючи щедрість ніколи не можна думати: «Сьогодні я трішечки віддам тобі, а ти завтра багато віддаси мені». Взагалі ніколи не думайте про якусь винагороду за свою щедрість. Все, про що зараз говорилось – це практика щедрості методами пожертви грошей та надання вчень. Офіри Трьом Перлинам, офіри нашим Ґуру та офіри Дхармічному центру – це також практика щедрості. Якщо хтось може дати трохи грошей Дхармічному центру для того, щоб Центр існував багато років і всі його відвідувачі мали змогу практикувати Буддове вчення, це принесе величезну користь. Всі ми маємо навчитись практикувати щедрість таким чином.
Ще один тип практики щедрості – це подарувати життя. Наприклад, коли ми бачимо, що птах, курча, риба або ще якась тварина скоро будуть забиті для використання в їжу або з іншою метою, то можемо врятувати їх та подарувати їм життя. Коли ми рятуємо та відпускаємо на волю птахів та тварин, наше власне життя подовжується. Гарним кармічним наслідком того, що ми жертвуємо гроші, в наступному перенародженні буде багатство. Всі дуже багаті люди, які мають безліч грошей та влади, в минулих життях допомогали бідним та робили щедрі підношення Трьом Перлинам.
Якщо у нас є діти, то наш батьківський обов’язок полягає в тому, щоб витрачати багато грошей на їжу, одяг та навчання наших дітей. Багато людей вважає дітей кармічними кредиторам. Цей погляд не зовсім правильний. Незалежно від того, чи є хтось членом нашої родини, ми повинні розглядати всіх людей як наших колишніх батьків, і допомогати їм як своїм батькам, а не як кредиторам. Саме такий погляд треба мати, щоб допомогати не тільки своїм дітям та родині, але й іншим людям.
Інший приклад – це сплата податків, що також є практикою щедрості. Країна, в якій ми живемо, будує дороги, навчальні заклади та виконує інші функції, за це ми маємо сплачувати певну кількість грошей. Звісно, нам не дуже подобається віддавати ці гроші. Продиктовані скупістю думки не приносять користі нашій свідомості. Щоб позбутися цих думок, нам слід навчитися віддавати та бути щедрими. Будинки, дороги та інші споруди, що будуються урядом потрібні всім, отже, нам слід радіти з того, що всі отримують користь, та самим жертвувати гроші, не тільки на податки, але й на інші благодійні справи.
Так само нам шкода віддавати гроші за житло і це також ознака скупості. Якщо ми потураємо собі, скупість в нашій свідомості ставатиме все сильнішою і рано чи пізно приведе нас до перенародження у пекельних сферах. Тому не треба намагатись уникнути платежів та перейматись з приводу того, що сплатити гроші все ж таки доведеться. Такі думки завдають нам страждань та негативно впливають на стан нашої свідомості. Замість цього нам слід культивувати такий погляд, що сплачуючи за щось гроші або роблячи благодійні пожертви, ми вчиняємо добру справу. Якщо зможемо думати саме так, то це й буде практика щедрості у найвищому розумінні.
Ще один приклад. Звідки ми отримуємо електрику? Саме тому, що всі ми платимо гроші за користування електроенергією, світло постачається до наших осель. Літаки існують тому, що їх будують на заводах, а ми в свою чергу платимо гроші за це. Якщо всі ми віддаватимемо свою частку, користь від цього буде справді великою. Отже, коли ми купуємо квиток на літак або виплачуємо за авто, маємо пам’ятати, що завдяки цьому буде збудовано більше автомобілів та літаків. Так само, коли сплачуємо податки, пам’ятаймо, що завдяки цьому покращиться стан доріг. Намагаючись дивитись на речі таким чином, ми позбудемось скупості у своїй свідомості.
Наше власне тіло також може стати інструментом для практики щедрості. Наприклад, коли ми працюємо на приватну або державну організацію, можна сказати, що наше тіло виконує роботу. Якщо ми виконуємо свої обов’язки чесно та ретельно, використовуючи для цього своє тіло, то справа хазяїна компанії чи організації розшириться, а наша країна стане сильнішою. Коли ми працюємо на когось, то маємо бачити наших керівників як власних батьків і, відповідно, виконувати свої робочі обов’язки так, як би ми робили це для своїх батька та матері. Гроші, які виплачують нам наші керівники, це нібито гроші, що дають нам наші батьки. В минулих життях наші батьки давали нам одяг та їжу, в цьому житті вони перенародились як наші керівники і теж дають нам гроші, але ми маємо виконувати за ці гроші певну роботу. Тому не слід думати, що нам недостатньо платять, краще цінувати те, що ми маємо. З іншого боку, керівники мають ставитись до своїх підлеглих як до власних дітей та відповідно піклуватись про них. Якщо стосунки між керівниками та підлеглими складаються таким чином, то усі вони матимуть змогу працювати в гармонії та отримувати радість від роботи. Таким чином усі отримають користь.